1 Загартовування презентація
2 Методрозробка МФВ
2 Методрозробка МФВ
РУХЛИВІ ІГРИ
СТРУКТУРА ЗАНЯТЬ
СПОСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ НА ЗАНЯТТІ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
ТИПИ ФІЗКУЛЬТУРНИХ ЗАНЯТЬ
Ранкова гімнастика
Фізкультурні розваги
Фізкультурне обладнання
ЕЛЕКТРОНІ ПІДРУЧНИКИ
1.Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного вИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІК
2. Шевцова "745 ігор для дошкільнят"
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
МЕТАННЯ
ЛАЗІННЯ І ПОВЗАННЯ
БІГ. ЗНАЧЕНННЯ БІГУ
ВПРАВИ ЗРВ
МЕТОДИКА ЗРВ
ШИКУВАННЯ ТА ПЕРЕШИКУВАННЯ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХОДЬБИ
ПОРАДИ БАТЬКАМ:
Значення рухової активності дитини у всебічному розвиткові дошкільника""Фізичне виховання дитини в сімї" "Загартування - один з основних засобів зміцнення та збереження здоровя дитини"
Скарбничка
Фізичне виховання дитини в умовах установ для дітей раннього і дошкільного віку є важливим і відповідальним завданням суспільного виховання, тому що всі діти, починаючи з самого раннього віку, повинні рости здоровими, міцними, гармонійно розвиненими і щоб вони добре вчилися. Саме в дошкільному дитинстві формується здоров'я, загальна витривалість, працездатність, активна життєдіяльність та ін якості, необхідні для всебічного гармонійного розвитку особистості. Цей вік найбільш сприятливий для загартовування організму, оволодіння елементарними життєво необхідними руховими вміннями та навичками.
1.Фізкультуринки
2.Комплекси вправ для фізкультхвилинок
3.Кумедні фізкультхвилинки
4.Фізкультуринки на майданчику
Ходьба
Загальна характеристика ходьби
Ходьба - один із основних рухів, якими володіє дитина після вміння повзати. Вміння ходити формується у неї в кінці першого - на початку другого року життя. Ходьба розширяє можливості дітей, збагачує їх діяльність, стимулює активність, сприяє повноцінному фізичному розвитку.
В ходьбі активно приймає участь весь опорно - руховий апарат дитини, одночасно в роботу включається до 56% м’язів тіла. При збереженні правильної техніки ходьби значно змінюються м’язи тулуба, спини, живота, тренуються дрібні м’язи ступні; формується правильна постава.
При ходьбі тренується дихальна і серцево - судинна система, активним приходить обмін речовин. Під час ходьби групою дітей виховується координованість рухів, організованість, вміння орієнтуватися на майданчику, в різних частинах змінюючи умови місцевості. Ходьба - циклічний рух помірної інтенсивності, тобто проходить повторення одних і тих же циклів рухових дій (кроки правою і лівою ногою). Рухи почергові. Руки рухаються почергово в направленні вперед - назад згідно з рухами ніг. В процесі ходьби проходить постійне чергування напруження і розслаблення м’язів, що забезпечує рухову працездатність нервово - м’язового апарату на високому рівні. Тому ходьба широко використовується у фізичному розвитку дітей різного віку. Величина навантаження при ходьбі залежить від швидкості рухів і умов виконання. Так, при повільній ходьбі по відносно рівній поверхні (грудної або асфальтної доріжки) інтенсивність навантаження незначна. Але вона помітно збільшується, якщо підвищений темп руху, включати подолання спусків і підйомів або рухатися по доріжкам з різним ґрунтом (пісок, трава).
Максимальне навантаження людини дорівнює його подвійній вазі. Це означає, наприклад, що при масі дитини 10 кг. його емуний витримують навантаження до 20 кг. І хоча ходьба вважається простим рухом, дитина не може відразу оволодіти правильними навичками, особливо на початковому етапі, коли дитині важко зберігати рівновагу із-за коливання спільного центру тяжіння (вона розкочується, тулуб помітно нахиляється вперед). Тому дитина рухається швидко, здібними кроками: ступня стає на опору вся цілком, без перекату з п’ятки на носок, дитина ніби «шльопає». Кроки невпевнені, нерівномірні. Погано скоординовані рухи рук і ніг, руки мало приймають участь в рухах. Ці особливості ходьби дитини викликані слабістю м’язів, які приймають участь в русі, поганою скоординованістю їх роботи, більш високим, ніж у дорослого, розміщенням центру тяжіння тіла. Слабко виражений підйом, відсутність уміння при русі напружувати або розслаблювати відповідні м’язи, не виконують ресорної функції ступні, роблячи кроки дитини важливими.
Висновок
Ходьба - один із основних рухів, якими володіє дитина після вміння повзати. Вміння ходити формується у неї в кінці першого - на початку другого року життя. Ходьба розширяє можливості дітей, збагачує їх діяльність, стимулює активність, сприяє повноцінному фізичному розвитку.
В ходьбі активно приймає участь весь опорно - руховий апарат дитини, одночасно в роботу включається до 56% м’язів тіла. При збереженні правильної техніки ходьби значно змінюються м’язи тулуба, спини, живота, тренуються дрібні м’язи ступні; формується правильна постава.
При ходьбі тренується дихальна і серцево - судинна система, активним приходить обмін речовин. Під час ходьби групою дітей виховується координованість рухів, організованість, вміння орієнтуватися на майданчику, в різних частинах змінюючи умови місцевості. Ходьба - циклічний рух помірної інтенсивності, тобто проходить повторення одних і тих же циклів рухових дій
Характеристика та техніка виконання різних видів ходьби.
Основні види ходьби і техніка їх виконання
1. Звичайна ходьба в помірному темпі.
При такій ходьбі нога ставиться на опору з п’ятки, потім перекат через ступню на носок переходить у відштовхування. Рухи рук спокійні - зігнуті в ліктях руки почергово піднімаються вперед не вище рівня грудей, потім відводяться назад ліктями. Голова при піднята, плечовий пояс ненапружений, живіт підтягнутий.
2. Ходьба на носках.
Виконується на більш прямих ногах. Кроки короткі, тулуб випрямлено, підтягнуто. Нога ставиться на передню частину ступні (на пів пальці), п’ятка не торкається поверхні. Рухи рук незначні, вони дещо розслаблені. їх можна послабити на пояс, положити за голову. При ходьбі плечі опущені, постава невимушена.
3. Ходьба на п’ятках.
Цей вид ходьби виконується майже на прямих ногах. Кроки короткі, живіт підтягнутий, спина випрямлена. Нога ставиться на п’ятку, носки підтягнуті вгору, при цьому не слід їх сильно розвертати в сторону. Рухи рук незначні (поставити на пояс, положити на голову).
4. Ходьба високо піднімаючи коліна.
Рухи енергійні, чіткі. Нога ставиться спочатку на передню частину, потім на всю ступню. Кроки короткі, впевнені. Зігнута в коліні нога піднімається вперед - вгору, стегно приймає горизонтальне положення, гомілка утворює із стегном прямий кут, носок відтягнутий вниз. Активні рухи ніг координуються з рухами рук, кисті зжаті в кулаки. Просування вперед незначні. Корпус прямий, голова при піднята.
5. Ходьба широким кроком.
Рухи сповільнені. Зберігається звичайна при ходьбі координація рухів рук і ніг. Нога ставиться перекатом з п’ятки на носок. Приблизна довжина кроку різна для дітей різного віку (32 - 35 см. в 2 роки, 55 - 60 см. до 7 років). При виконанні цього виду ходьби не можна занадто збільшувати довжину кроку так, як це може привести до порушення формуючої у дітей координації рухів.
6. Ходьба перекатом з п’ятки на носок.
Виконується цей вид ходьби яскраво вираженою поставою ноги на п’ятку, плавним і водночас енергійним перекатом на носок. Рухи рук вільні, ненапружені, з деяким акцентом в момент переходу на носок.
7. Ходьба приставним кроком.
Може виконуватися вперед, назад, вправу і ліву сторону. Крок починається з будь-якої ноги: одна при цьому виноситься вперед, інша до неї приставляється. Обидві ноги стають разом, п’ятки їх з’єднують на кожному
кроці. Не слід повертати стопу, приставляємо ноги носком всередину. Руки в русі участі не приймають, їх доцільно поставити на пояс. Цей вид ходьби особливо добре виконувати під музику, враховуючи різний її характер і під марш - чітко, без помітного згинання в колінах; під танцювальну музику - м’яко, на одній або на обох ногах.
8. Ходьба на пів присіді й присіді.
Виконується на півзігнутих або повністю зігнутих в колінах ногах. При ходьбі в на пів присіді нога ставиться на передню частину ступні, а при ходьбі в присіді - на всю ступню. Спину треба старатися тримати прямо.
Руки рухаються вільно. При ходьбі в на пів присіді їх можна поставити на пояс, при ходьбі в присіді руки краще тримати на колінах.
9. Ходьба схрещеним кроком.
В цьому виді ходьби одна нога виноситься вперед і ставиться перед другою ненабагато в сторону. Просування вперед незначне. Ногу треба ставити випрямлено і на всю ступню. Руки доцільно тримати на поясі, так як їх активні рухи можуть тримати до через мірного повороту тулуба і порушити координацію рухів.
10. Ходьба випадами.
Нога, яка виноситься вперед зігнута в коліні і ставиться на всю ступню. Нога, яка позаду стоїть на носок (по можливості її треба тримати прямо). Поштовх відбувається носком позаду стоячої ноги.
11. Ходьба із закритими очима.
Виконується невеликими кроками, спостерігається відхилення від прямолінійного напрямку.
12. Ходьба спиною вперед.
Одна нога ставиться назад на передню частину ступні або відразу на всю ступню. Поштовх відбувається п’яткою другої ноги або всією ступнею одночасно. Координація рухів рук і ніг виконується з напругою.
13. Гімнастична ходьба.
Виконується постановкою ноги з носка більш широким кроком, ступня ставиться на опору повністю.
14. Ходьба на зовнішній стороні ступні.
Виконується невеликим кроком, нога ставиться на зовнішню сторону ступні. Руки бажано поставити на пояс ( в сторону, за спину) в залежності від віку дітей.
15. Ходьба на внутрішній стороні ступні.
Крок невеликий, нога ставиться на внутрішню сторону ступні. Руки бажано поставити на пояс (в сторони).
16. Ходьба з різними рухами рук (на поясі, в сторону, вгору, за голову, за спиною, одна вгору, друга вниз).
17. Ходьба випадами.
18. Ходьба в різних шикуваннях, в різних напрямках, в різних темпах.
Біг
Загальна характеристика бігу.
Вм Вміння швидко і спритно бігати необхідно в основній діяльності дитини - в грі. Біг частіше інших рухів ви користовується в повсякденному житті всіма дітьми незалежно від того, відвідують вони дошкільний заклад або граються на майданчику. Біг входить в зміст багатьох видів рухів: від уміння правильно виконувати біг залежить, наприклад, успішність стрибків у висоту і довжину з розбігу, виконання спортивних вправ, включаючи елементи ігор в бадмінтон, волейбол. Біг складає основу ігор.
Біг - циклічний рух, в якому відштовхування від опори ногою (правою або лівою) чергуються з польотом. Це є характерною особливістю бігу в порівнянні з ходьбою.
В бігі необхідна хороша координація рухів рук і ніг, правильна постава, доцільна в залежновід бігу постановка ноги на опору. Багаторазове повторення окремих циклів (поштовху, польоту і приземлення) дозволяє здійснювати біг тривалий час, розвиваючи витримку.
Зовнішня легкість бігу пов'язана з наявністю оптимальних зусиль при досконалій координації рухів. Одним із основних моментів, забезпечуючих хороші результати (високу швидкість або тривалість бігу), є ритмічність бігу Біг на місцевості, повязаний з нерівностями грунту, різкими поворотами, підйомами і спусками, губить свою циклічність і ритмічність, характерні при бігу в залі або на спеціальній доріжці. Такий біг вимагає вміння добре і швидко перебудовувати координацію рухів.
Дітей дошкільного віку треба навчити бігати швидко, легко і ритмічно, з хорошою координацією рухів рук і ніг. Діти повинні вміти використовувати найбільш доцільний вид і техніку бігу в залежності від конкретних умов. Так на нерівній поверхні ефективніше біг в повільному темпі із збереженням рівноваги; на гірку - дрібним кроком, з гори - широким, в іграх з ловінням і вивертанням - біг в змінному темпі, з поворотами, раптовими зупинками.
В своїй послідовній діяльності і іграх діти частіше всього використовують біг на злегка зігнутих ногах в середньому темпі із зміною напрямку Але необхідно навчити дітей і іншим видам бігу (на швидкість, в повільному темпі, біг високо підіймаючи коліна), що мають важливе значення для всебічного фізичного виховання, розвитку рухових якостей, таких як швидкість, спритність, витримку.
Біг як новий вид рухових дій з'являється у дітей на другому році життя після того, як вони навчаться впевнено ходити. Спочатку це просто прискорена ходьба частими і дрібними кроками. Тулуб при цьому сильно нахиляється вперед, ноги зігнуті в колінах. Створюється враження, що дитина ніби падає.
На початку першого року життя дитини ця своєрідна прискорена ходьба стає власне бігом, з'являється характерна його особливість - політ, хоча кроки все ще дрібні, нерівномірні, а ноги ставляться на поверхню важко, відразу всією ступнею - «шльопає». Рухи рук не завжди координуються з рухами ніг.
За період від 2 до 7 років біг дітей стає легким, ритмічним, в ньому добре виражений політ, рухи рук і ніг скоординовані. Ступня ставиться еластичним перекатом з п'ятки на носок. Діти вже здатні виконувати різні види бігу, використовуючи різну його техніку.
Наприклад, на короткому відрізку при завданні пробігти швидко вони
Перед цим бажано нагадати дітям, як треба бігати, стрибати, кидати м'яч тощо. Іноді основний рух можна виконати кілька разів до початку гри. Наприклад, у грі «Снайпери» з метанням м'ячів у ціль діти спочатку виконують кидок м'яча, а потім починають гру. Пояснюючи правила, виконання яких викликає труднощі у дітей, треба показати, як вони виконуються. Так, у грі «Зроби фігуру» можна для прикладу показати який-небудь рух - «маятник годинника», «зайчик з довгими вушками» та інше.
Правила гри пояснюють докладно лише в тому разі, коли вона проводиться вперше. Повторюючи гру, тільки нагадують основний її зміст. Коли вводяться ускладнення, тоді потрібно пояснити додаткові правила і способи виконання ігрових дій. Пояснивши гру в старших групах і вихователь перевіряє, чи всі діти зрозуміли її, ставить їм кілька запитань щодо змісту і правил. Гра проходить злагоджено и чітко, якщо діти зрозуміли правила та ігрові дії, які вони повинні виконувати.
Важливий момент у проведенні Гри - вибір одного або кількох ведучих, їхні ролі можуть бути різні: відгадати за голосом, хто підходив; наздогнати того, хто тікає; влучити м'ячем та ін. Виконання обов'язків ведучого має виховне значення: сприяє активності, формує організаторські навички. Бажано, щоб у ролі ведучого протягом року були всі діти.
Є кілька способів визначення ведучого. Так, проводячи нову гру, вихователь може призначити ведучим ту дитину, яка краще за інших справиться з цією роллю, а потім призначати інших дітей. Ведучого можуть вибирати й самі діти, що має позитивне значення, оскільки дошкільнята колективно висловлюють ба-обрати на цю роль найбільш: гідного товариша. Іноді ведучий може обрати собі заміну Можна також визначити ведучого за допомогою короткої лічилки:
Всі ми, діти-дошкільнята.
Любим бігати та грати,
А ну, спробуй нас догнати,
Один, два, три - ловити будеш ти!
Ляльки дві і ведмежатко,
Круглий м'ячик і зайчатко -Порахуй, будь-ласка, ти!
Один, два, три, чотири, п'ять -Будеш ти нас всіх шукати!
На кого припаде останнє слово лічилки, той стає ведучим або, навпаки, виходить з кола. Всі згадані способи вибору ведучого застосовують залежно від характеру гри, місця її проведення та кількості дітей.
Обов'язковою умовою проведення командних ігор у старших групах є правильне комплектування команд (підгруп). Вони мають бути рівні за силами й складом. У практиці є кілька способів поділу гравців на команди: за допомогою рахунку або фігурного марширування, а також за призначенням капітанів команд.
При розподілі дітей за допомогою рахунку вони шикуються в шеренгу, а потім розраховуються на таку кількість номерів, скільки має бути у грі. Внаслідок цього способу команди не завжди формуються рівні за силами. Розподіл гравців фігурним маршируванням здійснюється так: діти
перешиковуються з колони по одному в колону по два., по три, де кожна з новоутворених колон - одна з команд. Такий розподіл гравців не потребує багато часу.
На початку гри діти можуть самі вибирати капітанів залежно від кількості команд. Призначені капітани по черзі вибирають гравців. Це дає змогу швидко укомплектувати команди, рівні за силами.
Усі способи розподілу дітей на команди слід запроваджувати відповідно до характеру та умов проведення рухливої гри.
Пояснивши правила гри, обравши ведучого, розподіливши гравців на команди та відповідно розставивши дітей (у залі або на майданчику), вихователь переходить до її проведення. Кожна рухлива гра починається за умовним сигналом (сплеск у долоні, свисток, змах прапорцем, рукою) або командою вихователя. Сигнал подається після того, як вихователь переконався, що всі діти добре засвоїли правила гри й зайняли відповідні місця.
В іграх з розподілом дітей та підгрупи, особливо в естафетах, бажано користуватися командами: «Увага!», «Руш!». Останню з них іноді замінюють свистком. Це сприяє виробленню в дітей швидкої реакції на відповідні сигнали.
Ігри сюжетного характеру («Квочка та курчата», «Птахи й зозуля» та ін.). де немає змагального моменту, не потребують чітких команд. Можна спокійно сказати, «Гру почали» або попередити дітей, що гра починається після слів: «Раз, два, три!». Після того як діти почали гру, вихователь уважно стежить за її ходом і поведінкою гравців.
Під час гри педагог дає рекомендації дітям, які допускають помилки або порушують правила. Зауваження слід робити, не заважаючи ходу гри, не зупиняючи дітей. Гру зупиняють лише тоді, коли більшість учасників допускають грубі помилки і необхідно додатково пояснити правило.
Особливої уваги потребують малоактивні й ослаблені діти, які недостатньо орієнтуються в завданні, бояться перестрибнути через «рів», підійти близько до «ведмедя» або «вовка»; їм треба своєчасно допомогти (підтримати за руку під час переходу через «місток» та ін.), підбадьорити щоб вони були впевненішими виконують енергійний біг на носках, з активними рухами рук. При бігі на велику дистанцію вони біжать в спокійному темпі, ставлячи ногу перекатом з п'ятки на носок, рухи рук злегка розслаблені.
Для того, щоб діти поступово удосконалювали різні види бігу, необхідно створювати їм відповідні умови.
Види бігу, характеристика та техніка виконання різних видів бігу.
Види бігу різні. В спортивній практиці біг ділиться в залежності від довжини дистанції: спринт (60-100 м), біг на середні дистанції (400-1000 м), біг на довгі дистанції (від 2000 м), марафонський біг. Крім того, розрізняють біг кросовий, з перешкодами, бар'єрний біг. За останні роки особливу поширеність набув біг в невисокому темпі (трусцой), який використовується в оздоровчих цілях.
Враховуючи вікові особливості, дітям дошкільного віку доступні слідуючі види бігу:
- звичайний біг в спокійному темпі;
- біг на швидкість, з перешкодами і включенням інших рухів (підлізання, стрибків):
- біг із зміною темпу;
- повільний біг.
Види бігу і бігових вправ відрізняються за технікою виконання. Вихователю треба знати ці особливості, щоб попередити помилки, легше і швидше їх виправити, правильно визначити завдання і методику навчання.
1. Звичайний біг.
Правильною технікою такого бігу вважається: вміння бігати вільно, легко, з природніми рухами рук. Руки напівзігнуті в ліктях, пальці вільно зігнуті (але не зжаті в кулаки). При бігу руки рухаються вперед-вгору приблизно до рівня грудей декілька в середину, потім відводяться ліктями назад - в сторони. При бігу невеликими кроками злегка зігнута в коліні нога ставиться на передню частину ступні. При більш широких бігових кроках нога ставиться з п'ятки з по слідуючим еластичним опусканням на всю ступню. При відштовхуванні треба розігнути ногу в коліні. Носки ступнів в сторони не розводяться. Тулуб злегка нахилено вперед, голова з ним на одній лінії, груди і плечі розвернуті, плечі не повертати вслід за рукою, щоб не викликати занадтого повороту тулуба. Звичайний біг в середньому темпі широко використовується для навчання деяким елементам техніки, навичкам правильного координованого руху. При такому бігу діти можуть краще контролювати свої рухи добре їх відчувати, можуть вносити поправки в свої дії.
Звичайний біг - можна проводити в різних шикуваннях: в колону по одному, парами, по кругу, «змійкою» і т.д. Примірна тривалість непреривного бігу збільшується поступово з 10-15 с. в молодших групах до 35-40 с в старших (повторюється 2-4 рази з перервами). Для дітей 6-7 років в кінці навчального року тривалість бігу може бути в межах однієї хвилини, так як на протязі року діти оволодівають елементами правильної техніки бігу, росте їх функціональна підготовка.
2. Біг на носках.
Ногу слід ставити на передню частину ступні, не торкаючись п'яткою підлоги. Крок коротший, темп швидкий. Рухи рук спокійні, розслаблені, в такт крокам, високо їх не піднімати. Можна поставити руки на пояс.
3. Біг з високим підніманням колін.
Бігти піднімаючи зігнуту в коліні ногу під прямим кутом, ставити на підлогу м'яким, еластичним і в той же час достатньо енергійним рухом на передню частину ступні. Крок короткий, з незначним просуванням вперед. Корпус прямий і злегка відкинутий назад, голова високо піднята. Руки можна поставити на пояс. Чергувати з звичайним бігом або ходьбою.
Робити широкі кроки, збільшуючи поштовх і час польоту. Ногу ставити з п'ятки перекатом на всю ступню. Поштовхну ногу старатися повністтю випрямляти, енергійно відштовхуючись. Рухи рук вільні і розмашисті.
5. Біг з відведенням назад зігнутої в коліні ноги.
Тулуб нахилено вперед декілька більше звичайного, руки на поясі. Зігнута в коліні нога після поштовху відводиться назад (намагаючись п'яткою дістати ягодицю). Чергувати з звичайним бігом, декілька більше розслабляючи при цьому ноги, даючи їм відпочинок.
Виконувати захлестом майже прямих ніг: правою - вліво, лівою - вправо. Нога ставиться на ступню.
Виконується енергійно, широким розмашистим рухом. Поштовх робиш вперед-вгору. Тривалість безперервного бігу на носках, з високим підніманням колін, з відведенням назад зігнутої в коліні ноги невелика - 10-20 с Як правило, ці види бігу повторюються 2-3 рази, чергуючи кожний вид із звичайним бігом або ходьбою. Біг широким кроком робиться на дистанції 10-12 м. Для цього бігу можна використати різні орієнтири - лінії, мотузки, плоскі обручі, настільні м'ячі.
Виконується на передній частині ступні або на носках. Крок широкий, стрімкий. Рухи рук активні, в такт з біговими кроками. Робити енергійні відштовхування штовхальною ногою, добре її випрямляючи. Махову ногу виносити вперед-вгору. Тулуб нахилений вперед по ходу руху, голова з ним на одній лінії. Плечі розвернуті, не напружені, дивитись вперед. Швидкий біг використовується частіше всього в іграх з елементами змагання. Тривалість такого бігу невелика - 5-8 с Але, чергуючи з природніми зупинками -відпочинком, він може повторюватися 4-6 разів.
В цьому бігу треба вміти витримувати невеликий темп, не прискорювати і не сповільнювати його, бігти ритмічно. Кроки роботи порожні, ногу ставити на передню частину ступні або еластично з п'ятки на носок. Рухи рук спокійні, руки зігнуті в ліктях на рівні поясу, плечі злегка розслаблені.
Використовується в поєднанні з іншими рухами. Головне
завдання - навчити дітей вибирати темп і вид бігу найбільш відповідний змісту завдання.
Так, якщо біг закінчується підскоком або стрибком в довжину, то не треба сповільнювати темп перед поштовхом, а переходити відразу від останнього кроку розбігу до енергійного відштовхування вгору або вперед. Треба вміти швидко і спритно переключитися з бігу на інший вид руху.
Наприклад, підлізаючи під обруч або мотузку, пройти по колоді, а потім продовжуючи біг не зупиняючись, не змінюючи напрямок.
Широкий стрімкий крок чергується з різким гальмуванням в кінці гри рух по прямій з дрібними кроками на поворотах. Перед зміною напрямку темп більш частий, кроки коротші, коліна більше зігнуті щоб зберегти рівновагу. Рухи рук природні, допомагаючі руху по прямій і на поворотах.
Тут треба вміти сповільнювати і прискорювати темп бігу перед подоланням перешкод.
13. Біг в різних природних умовах розвиває вміння приміняти найбільш відповідний цим умовам вид бігу, його темп і швидкість. Біг по звичайній доріжці відрізняється від бігу по прямій, а біг по піску вимагає іншу техніку і інших зусиль, ніж біг по ґрунтовій доріжці.
Тому треба сприяти розвитку вміння використовувати найбільш ефективний вид бігу у відповідності з умовами поверхні (грунтова, трав'яниста, асфальтна, пісок, вода, з гірки на гірку).
При бігу в гору нога ставиться на носок, крок короткий, тулуб нахилено вперед. При згибанні нога ставиться на всю ступню або з п'ятки на носок, ноги більш зігнуті в колінах, тулуб дещо відхилено назад.
При бігу вгору: вниз по дошці, покладеній похило, ступні ставлять близько одна біля іншої, носки в сторони не розводять; регулюють збереження рівноваги, координацію рухів рук і ніг.
Стрибки
Значення стрибків у фізичному розвитку дітей дошкільного віку.
Стрибки – ациклічний рух. Складається з декількох послідовно і злито виконаних дій.
Присідання, відведення рук назад, відштовхування (однією або обома ногами), фаза польоту, рухи виносяться вгору – вперед – приземлення на носки, з плавним перепадом на всю стопу і випрямленням ( 3 розбігу в довжину – на п’ятки).
Значення:
· Широко використовується в руховій діяльності людини;
· Зміцнюють кістково – опорні м’язи апарату ніг, тулуба;
· Тренують окомір;
· Зміцнення серцево – судинної, дихальної системи;
· Тренують координацію рухів;
· Входять до змісту рухливих ігор;
· З’являються дуже рано на 2 році життя ( спочатку це ритмічні присідання, потім підстрибування з невеликим відривом від опори з підняттям на носки, утримуючись за предмет);
· Розвивають почуття ритму4;
· Зміцнюють м’язи ніг, стоп;
· Розвивають ритміку;
· Розвивають активність, наполегливість.
Види стрибків та техніка їх виконання. Види стрибків:
1. Підстрибування.
Стрибки
2. вгору з місця.
3. Стрибки в глибину (зістрибування).
4. Стрибки в довжину з місця.
5. Стрибки на скакалці.
6. Вистрибування на підвищення.
7. Стрибки у висоту з розбігу.
8. Стрибки в довжину з розбігу.
Техніка виконання стрибків
Підстрибування – декілька ритмічних невисоких стрибків поштовхом обох ніг в колінах. Дихання рівне, ритмічне. Положення рук (в сторони, на пояс, до плечей) і ніг (разом, вперед, назад), вводяться повороти, обмежується площа приземлення (в колі, обручі, на місці), збільшується дистанція стрибків при просуванні вперед. Може бути чергування на 2 і на нозі.
Стрибки вгору з місця – виконуються під поштовхом ніг, незначний згин в колінах, активне розгинання стоп при відштовхуванні. Тулуб прямий, одночасне випрямлення обох ніг при відштовхуванні, опускання на носки з незначним згинанням ніг в колінах, легких і ритмічних рухів. Руки – на пояс вільне, ритмічне.
Стрибки в глибину (зістрибування). Вихідне положення – ноги розставленні на ширині стопи, коліна злегка зігнуті, корпус прямий, руки трішки відведені назад, голова піднята. Енергійне відштовхування вперед – вгору, у фазі польоту ноги розгинаються в колінах, руки підняти вперед. під час приземлення треба зберегти рівновагу,зробити крок вперед або в сторону.
Стрибки в довжину з місця включає декілька рухових вмінь: присідання перед стрибком; енергійне й швидке відштовхування одночасно обома ногами; їх виправлення; фаза польоту, а потім виправляючи ноги вперед; приземлення, згинаючи ноги в колінах, і випрямляння стоячи на всій стопі. Вихідне положення: ноги розставлені на ширині стопи (10 см.), ступні паралельні, коліна зігнуті на рівні з носками ніг, складаючи з ними одну вертикаль. Невеликий нахил корпуса вперед, тяжість тіла переноситься вперед, швидко розгинаються ноги, енергійно випрямляється тулуб, руки піднімаються вперед – вгору. В польоті треба зігнути ноги, опустити руки, подати вперед тулуб. В момент приземлення м’яко зігнути ноги, неглибоко присісти, руки витягнути вперед – вгору. Закінчивши стрибок, випрямитися, руки опустити.
Стрибки зі скакалкою – стрибки не високі, незначне відштовхування, ноги при приземленні згинаються настільки, щоб виконувати наступний відштовх – носки після відштовхування витягнуть, корпус прямий. Скакалку треба крутити кистями і передпліччями рук, плечі не повинні рухатися.
Скакалки короткі, довгі (товщина 10мм., довжина 4м.).
Вистрибування на підвищенність використовується для навчання дітей розбігу і повштоху.
Підвищення: широка лава, банкетна колода ( висота 30 см.), пеньок, плоский камінь. Дитина, відштовхнувшись, однією ногою, стрибає на висоту 10 - 15 см. В положення випада однією ногою вперед, а потім приєднує другу ногу.
Стрибки у висоту з розбігу. Поєднується розбіг з відштовхуванням ногою у певному місці. Весь стрибок повинен виконуватися єдиною злитою дією.
Невеликий розбіг, відразу не зупиняючись, відштовхнутися однією ногою, зігнути обидві ноги при переході через перешкоду. М’яке приземлення їх на носки обох ніг, опускаючись на всю стопу. ( Гумовий мотузок, мотузок із грузами на кінцях,підвішані так, щоб при легкому задіванні вона падала. Можна використовувати гілочки, покладені на пеньки.)
Розбіг виконується без напруги, природно, вільними рухами рук, зігнутими в ліктях.
Стрибки в довжину з розбігу виконується з розбігу відштовхування – м’яке приземлення на п’ятки обох ніг. Розбіг повинен бути вільним, невимушеним, з поступово наростаючою швидкістю. Політ спрямований вперед, дитина ніби знаходиться в положенні сидячи. Перед приземленням треба випрямити ноги вперед – вниз і приземлитися на п’ятки з перекатом на всю стопу, м’яко згинаючи ноги в колінах.
Руки під час розбігу напівзігнуті в ліктях. При відштовхуванні обидві руки одночасно різко виносяться вперед – вгору до рівня плечей. При приземленні опускаються вниз – назад і незначно виносяться вгору.
Методика навчання стрибкам в різних вікових групах.
Методика проведення
Складні види стрибків готуються підготовчими вправами:
1. Стрибки вгору з діставанням високо підвішеного предмета ( для енергійного відштовхування).
2. Стрибки через лінії.
3. Стрибки з розбігу на підвищення – вистрибування.
4. Для м’якого приземлення ( образ зайчика,м’ячика, горобчиків). Підскоки на місці.
5. Прискоки з просуванням вперед.
Широке використання зорових орієнтирів, природного оточення – пеньки, канавки, горобчики інше.
І молодша група
Види стрибків:
· Підстрибування на двох ногах;
· Стрибки вгору з торканням предмета головою;
· Стрибки на двох ногах з просуванням вгору (2 - 3 см);
· Стрибки в довжину з місця(30 – 40 см);
· Стрибок в плоский обруч, лежачий на землі;
· Стрибки в глибину ( з висоти 15 – 20 см);
· Стрибок через предмет висотою 5 – 10 см;
· Стрибки з ноги на ногу;
· Прямий галоп.
Навчання починається з ритмічних присідань, що переходить у підстрибування. Вихователь використовує слова: «стрибок – стрибком», удари в бубен, оплески.
Образи: м’ячики, зайчики, горобчики, показ, зразок вихователя.
Рухливі ігри: « Пружинки», «Мій веселий, дзвінкий м’яч», «Спіймай метелика», «Горобчики і автомобіль».
Діти не можуть регулювати рухи ніг і рук. Рухові ігри «Стрибай – плескай», «Не віддам!», «Ніжки», «Стрибай до прапорця!», «Конячки», «Не замочи ніг», «Жабки».
Середня група
Види стрибків:
· Підскоки вгору на місці (ноги нарізно, одна - вперед, інша – назад);
· Підскоки на місці з поворотами направо, наліво;
· Підскоки вгору на місці, повертаючись навколо себе;
· Підскоки вгору на місці – 20р. (повторюють 2-3 рази з переривами).
· Стрибки вгору на двох ногах з 3-4 років;
· Стрибки на двох ногах з кроком вперед (2-3см);
· Стрибки в довжину з місця (50-70см);
· Стрибки в довжину через 4-6 ліній;
· Стрибки з круга в круг;
· Стрибки в глибину з висоти 20-30 см;
· Стрибки через 2-3 предмета високою 5-6 см;
· Стрибки на місці на правій і лівій нозі;
· Стрибки з ноги на ноги;
· Прямий галоп;
· Стрибки з короткою скакалкою.
Діти легко виконують стрибки, вони стають легкими, ритмічними. При поясненні звертає увагу на техніку.
Рухливі ігри: «Коні», «Пташка і кішка», «Зайці», «Жабки», «Ворони», «Дістань до м’яча».
Страшка група
Види стрибків:
· Підскоки на місці на двох ногах ( одна нога вперед, друга – назад, ноги схрещенно – ноги в розтіч; підскоки з ноги на ногу, з поворотом кругом);
· Підскоки на місці з оплесками перед собою, над головою, за спиною; ставити руки в сторони, на пояс до плечей;
· Стрибки по вузькій доріжці на двох ногах з просуванням вперед ( 3 – 4 см);
· Стрибки на двох ногах (правим і лівим);
· Стрибки поперемінно на одній і другій нозі;
· Стрибки на одній нозі; просуваючись вперед, прямо, по колу;
· Стрибки через 5 - 6 предметів висотою 15 -20 см, відштовхування однією ногою;
· Стрибки у довжину з місця (60 – 70 см);
· Стрибки з обруча в обруч послідовно;
· Стрибки на підвищенність висотою 20 см з місця, декількох кроків;
· Стрибки в глибину з висоти 30 см в певне місце;
· Боковий галоп;
· Стрибки через довгу скакалку;
· Стрибки у висоту з розбігу (висота 20 – 40см);
· Стрибки у довжину з розбігу (100м).
Рухливі ігри: «Добіжи і стрибни», «Хто скоріше по доріжці», «Стрибуни», «Жабки в болоті», «Конячки», «Скалки в два кола», «Пінгвіни з м’ячем».
Вихователь вимогливо ставиться до техніки виконання стрибків. Діти зацікавлені в результаті стрибка і починають розуміти значення сильного відштовхування, енергійного взмаху рук. Вихователь вчить дітей стрибкам з розбігу. Звертає увагу на розбіг, приземлення.
Методика навчання стрибкам в різних вікових групах
Молодший дошкільний вік
Вихователь використовує такі методи і прийоми: образне повторення (як зайчики, як горобці, жабки), імітуванні рухи пов’язані з образами, зорові орієнтири (іграшки, предмет), повний показ. Стрибки діти виконують в природному і середньому темпі. Привчає дітей стрибати в рівному темпі, приймаючи вихідне положення. Звернути увагу на те, щоб діти рухали руками і сприймали і виконували вказівки вихователя. Словесні прийоми: заохочування, позитивна оцінка, вказівка. Практичні прийоми: багаторазове повторення, сумісний показ та виконання.
Середній дошкільний вік
Вихователь привчає дітей слідкувати за вихідним положенням, чергуванням та координацією рухів рук, ніг. Слідкує за диханням: діти повинні дихати рівно, ритмічно. Чергувати фізичне навантаження з відпочинком. Імітаційні рухи на образне повторення використовуються менше.
Вихователь дає диференційовану оцінку стрибкам, звертає увагу на техніку, особливості руху.
Старший дошкільний вік
Вихователь звертає увагу на техніку виконання руху, якісне виконання дітьми. Треба вчити дітей правильно відштовхуватись і приземлятись залежно від виду стрибка. Чіткими розпорядженнями, команди і вказівками.
Вихователь вчить дітей різним видам стрибкам. Вчить дітей підтримувати рівновагу при приземленні, виносячи руки вперед; розраховувати точність приземлення в певне місце.
До показу руху залучаються діти, які можуть показати техніку стрибка, бути зразок для наслідування іншими дітьми. Набуті навички і вміння зі стрибків вихователь використовує в різних видах рухової діяльності.
Метання
Загальна характеристика метання, види та техніка виконання.
Метання – ациклічна швидкісно – силова вправа. Не має циклічних фаз, включає в себе силове відштовхування рукою (лівою або правою) у відповідному напряму, в певну ціль. Характерними широкими і активними рухами рук, ніг, тулуба.
Метання – складаний комплекс рухів. Щоб добре кидати, треба оволодіти усіма елементами метання: вихідними положеннями, прицілюванням, замахом, кидком і збереженням рівноваги після цього.
До оволодіння метання дітей підводять поступово.
Протягом усього перебування в дошкільному закладі у дітей формують навички кидання замахом знизу-вперед, із-за голови, зверху-вниз і знизу вгору.
Значення:
1. Вправи з метання розвиваючи окомір.
2. Вправи з метання розвивають координацію рухів.
3. Вправи з метання зміцнюють м’язи (великі і дрібні) рук, ніг, плечового поясу.
4. Вправи з метання зміцнюють м’язи тулуба.
5. Розвивають вміння розрахувати силу і точність кидка залежно від відстані до цілі та її розміщення ( горизонтальна чи вертикальна ціль).
6. Вправи з метання розвивають спритність, ритмічність і точність рухів.
7. Вправи з метання розвивають міткість.
8. Вправи з метання розвивають впевненість, наполегливість.
Різновиди метання:
1. Катання (кочення).
2. Проскочування.
3. Заскакування ( в стінку, один одному, в ціль)
4. Кидання.
5. Підкидавання ( вгору і ловля обома руками вниз об підлогу і ловля його).
6. Перекодування м’яча ( через мотузок ).
7. Метання на дальність.
8. Метання в ціль (горизонтальну, вертикальну).
Дії з м’ячем займають велике місце в роботі по фізичній культурі, використовуються всіма дітьми в самостійних іграх і вправах. Цей рух дуже рано входить в життя і діяльність дітей.
Маленька дитина же в 8-10 місяців кидає предмет (іграшку), випускаючи його з руки, відштовхуючи іграшку кистю руки. Цей рух надає дитині задоволення. Кинувши з манежу або з колиски брязкальце, дитина всім виглядом, а іноді навіть криком просить подати її і лише потім, щоб знову кинути іграшку. Ці дії дитина може повторювати багаторазово.
При цьому вона кидає іграшку то однією, то другою рукою, а іноді навіть двома руками одночасно, якщо предмет великий, наприклад надутий м’яч.
Кидок може бути спрямований по-різному: вниз, вгору, в сторону. Випустивши предмет з рук, дитина слідкує за ним, шукає місце падіння для того, щоб взяти самому або показати дорослому.
Маленькій дитині на початку 2 роки життя, невпевнено утримуючому в вертикальному положенні, зручніше кидати предмети з положення сидячи. З появою стійкої ходьби стає можливим кидок з положення стоячи. Зробивши дуже різкий рух, малюк загубити рівновагу. Але під впливом частих вправ кидок виконується все більш впевнено, далі летить м’яч.
Діти з задоволенням кидають м’ячі, закидають їх в ящик, кошик. Ці дії подобаються дитині своєю доступністю. Вони не вимагають точно зафіксованого способу виконання. М’яч може бути кинутим з меншим або більшим зусиллям, в будь-якому напрямку ( високо, в сторону, далеко). Його можна зловити будь-яким способом, однією або двома руками, відразу ж або після відскоку від землі. Кидати можна м’ячі великі і маленькі, шишки, сніжки, камінці.
Після кидання з’являється власне метання. Ці рухи відрізняються один від одного. Кидання в будь – якому напрямку виконуються відносно невеликими рухами рук, причому тулуб і ноги майже не залучаються до роботи. Тому і доступне сидячому або невпевнено стоячій дитині.
Будь – яке метання характеризується широким за розмахом і активними рухами ніг і тулуба в поєднанні з широкими рухами рук, які кидають предмет.
На 2 році життя велике місце в розвитку рухів малюка займає кочення м’яча. Частіше воно виконується в положенні сидячи, великий м’яч відштовхують двома руками в прямому напрямку. Діти катають м’яч вихователю, один одному, прокочують під дугою, у воротця зроблені з кубиків, паличок.
М’яч, як основний, зручний для кидання і метання предмет повинен постійно знаходитися у вільному розміщенні дітей. Вихователь показує, що з м’ячем можна виконувати різні дії, до помає дітям набути особливий руховий досвід, вміння діяти з м’ячем, тримати його двох або одній руці, охоплюючи пальцями, відштовхувати, котити, кидати. Після багаторазових вправ з’являється своєрідне «чуття м’яча».
Вдома дорослі повинні надати дитині можливість діяти, гратися з м’ячем.
В кожній віковій групі, м’ячі повинні бути різних розмірів – в маленьких (гумових, тенісних) до великих надувних. Вправи з ним привчають дітей без зайвого напруження володіти різним хватом м’яча: маленький м’яч щільно охоплювати пальцями однієї руки, в діях м’ячем обох рук розставляються поширені.
Техніка виконання
Кочення, прокочування, зкочення виконуються з різних вихідних положень: сидячи на підлозі, сидячи на стільці, стоячи. Спочатку вихователь сам спрямовує м’яч дитині і вчить ловити його. Потім діти самі катають м’яч один одному.
Кочення сидячи на підлозі.
В.п. – спина пряма, м’яч знаходиться розставленими ногами в злегка зігнутих руках. Дивиться на того, кому буде котитися м’яч ( прицілювання, вимірює відстань очима), потім подивиться на м’яч, нахилитися вперед.
Енергійно відштовхувати м’яч кистями, після цього випрямитися і подивитися, як м’яч докотися до ровесника.
Кочення сидячи на стільці дитина нахиляється вперед, кистями рук штовхає м’яч, який знаходиться між ступенями, і після цього випрямляється.
Кочення з положення стоячи
В.п. – присісти навшпиньки або нахилитися вперед, штовхає м’яч і тут же встає.
Треба навчати дітей енергійно відштовхувати м’яч від себе в певному напрямку, тоді він буде котитися рівно і швидко, не підстрибуючи, і його легко зловити. При ловлі треба уважно спостерігати за м’ячем намагатися вчасно схватити його, щоб він не укотився в сторону. Спочатку діти катають м’яч двома руками, потім однією (правою і лівою). Відстань поступово збільшуються від 1 до 2 м., потім завдання ускладнюються: діти прокочують м’яч між лініями, предметами і воротця, дугу між предметами (кеглями, кубиками на відстані 40-60 см.)
Проскочування можна поєднувати із завданнями: поспати у великий м’яч або кеглі, катати по дошці або лаві, зкочувати з похиленої дошки.
Зкочення з дошки (двома або однією рукою)
В.п. – дитина бере м’яч знизу двома руками ( долоні вперед ), підходить до дошки, спина рівно, штовхає м’яч так, щоб котився до кінця дошки, при коченні однією рукою треба підійти до дошки збору (долонею вперед) і штовхнути його.
Кидання і ловіння – більш складний рух, який вимагає окоміра. Доступні дітям з 3-річного віку.
В.п. – ноги злегка розставлені, руки з м’ячем опущені вниз, кидок обома руками знизу вгору. Щоб зберегти вертикальний напрямок руху м’яча,треба слідкувати очима за його положенням. Ловити м’яч двома руками, не прижимаючи до тулуба, руки злегка розставлені. Дитина намагається схопити м’яч, зажимаючи його з двох сторін долонями рук (зліва і вправо), або однією рукою зверху, другою знизу. Можна ловити м’яч, підставляючи кисті рук, складені чашечкою (пальці розставлені).
Кидання м’яча вгору однією рукою і ловля двома руками
В.п. – ноги врозтіч, м’яч в одній руці. Кидок робиться однією рукою знизу вгору перед собою, і при цьому слідкує очима за м’ячем.
Коли діти засвоюють прості способи кидання і ловіння, їм пропонують більш складні завдання: підкинути м’яч, плеснувши в долоні (попереду себе, за спиною, збоку) і зловити; підкинути повернутися кругом і зловити його; зловити м’яч після відскоку від підлоги і т.д.
Кидання м’яча вниз об підлогу і ловіння його
В.п. – стійка ноги врозтіч, м’яч тримають двома руками. Під час кидання руки піднімаються вгору, потім із силою ударяють м’ячем об підлогу. Чим сильніший удар, тим вище відскок м’яча. При ловінні руки розставлені значно ширше. Коли м’яч після відскока починає падати вниз, його ловлять обома руками (або прижимаючи з обох сторін, або однією рукою зверху, другою знизу).
Ударяти об рідлогу можна і однією рукою. В.п. – стійка ноги врозтіч, рука з м’ячем внизу. Дитина спочатку піднімає руки на рівень грудей долонею вниз, потім ударяє м’ячем об підлогу і потім ловить обома руками.
По мірі оволодіння можна ускладнювати: ударяти об підлогу і ловити м’яч після оплеска в долоні (поперед себе, за спиною, збоку, з поворотом і т. д.). пропонують вправи з відбиванням м’яча на місці двома руками, однією рукою (правою або лівою з просуванням вперед по прямій, по кругу) навколо обруча, змійкою (біля або між предметами).
Кидання м’яча в стінку
В.п. – ноги на ширині ступні, м’яч в одній з руці, діти відставляють праву ногу назад і кидають м’яч знизу. Кидати і ловити можна (2 і 1 рукою), з різними завданнями: з оплеском, з поворотом, з підскаком мяча від підлоги.
Метання на дальність і в ціль. Виконується різними способами: із-за спини через плече, прямою рукою зверху, прямою рукою знизу, прямою рукою збоку. Техніка виконання складається з слідуючих елементів: вихідне положення, прицілювання, замах, кидок, збереження рівноваги після кидка.
Спосіб «із-за спини через плече» краще починати, як метання на дальність. Спочатку кидають правою, потім лівою рукою.
В.п. – дитина відставляє назад праву ногу на відстані що дорівнює приблизно відстані ширині плеч, тулуба і стопи ніг злегка повертає вправо, погляд звернений в сторону кидка, правою ногою. Тулуб трішки подається вперед, тяжість тіла переноситься на ліву ногу.
Метання способом « прямою рукою зверху» використовують при перекиданні м’яча через волейбольну сітку.
В.п. – ноги ширше плеч, права нога відставлена назад, права рука з мішечком вздовж тулуба або напівзігнута перед грудьми, тулуб напав обернений вправо, тяжість тіла рівномірно розподілена на обидві ноги. Ліва рука опущена вздовж тулуба. Прицілившись дитина піднімає праву вперед – вгору, тулуб нахилений вперед, тяжість тіла переноситься на ліву ногу, ліву руку відводять вниз – назад.
При замахі права рука спочатку проноситься вниз – назад, потім вниз – вперед – вгору до відказу. Тяжість тіла переноситься на праву ногу, потім на обидві ноги і, знову на праву ногу.
При кидку тулуб і ноги випрямляються в напрямі із вгору – вниз. Рука майже пряма.
Метання «прямою рукою знизу» - використовують при метанні в горизонтальну ціль, при киданні м’яча один одному або в стінку, при перекиданні м’яча через волейбольну сітку.
В.п. – ноги ширше плечей, права відставлена назад; права нога напівзігнута в лікті, перед грудьми або вздовж тулуба. При прицілюванні тулуб нахиляється вперед; тяжість тіла переноситься на ліву ногу; права випрямлена, ставиться на носок; права рука із мішечком зігнута і лікті, піднімається вперед – вгору до рівня очей дитини, ліва злегка відводиться вниз – назад. Замах – права рука з мішечком іде назад до відказу; права нога відставлена назад і зігнута в коліні тулуб злегка нахиляється вперед, ліва нога випрямляється, ліва рука виноситься вперед.
При киданні випрямляються ноги і тулуб; права рука майже пряма, проноситься в напряму вниз – вперед вгору і кидок. Тяжість тіла переноситься на ліву ногу.
Метання «прямою рукою збоку» використовується при киданні м’яча в кеглі, збивання городків.
В.п. – ноги ширше плеч, права залишається назад, права рука з мішечком вздовж тулуба; тяжість тіла рівномірно розподілена на обидві ноги.
Прицілившись, дитина виносить праву руку вперед – вгору на рівень своїх очей; тяжість тіла переносить на ліву ногу, ліву руку злегка відводиться назад до відказу; тяжість тіла переноситься на праву ногу, зігнуту в коліні, ліва рука злегка відводиться вперед – вправо.
При кидку права нога випрямляється, тулуб повертається вліво – вгору, права рука рухається вперед вліво і кистю викидає предмет. Ліва рука відводиться вниз – назад. Тяжість тіла переноситься на ліву ногу. Для збереження рівноваги права нога приставляється до лівої.
Метання способом двома руками «від грудей» використовується, коли треба кидати м’яч один одному і т. д.
В.п. – ноги на ширині плечей, руки з м’ячем перед грудьми. При прицілюванні тулуб нахиляється злегка вперед – вниз, руки з м’ячем виносяться трішки вперед, тяжість тіла переноситься на вперед стоячу ногу. При замахі тулуб і руки з м’ячем відхиляються назад, тяжість тіла переноситься на позаду стоячу ногу. При кидку тулуб і нога випрямляються, руки теж випрямляючись. Кидають м’яч: тяжість тіла переноситься на ліву ногу; права нога приставляється до лівої.
Метання способом «із-за голови» використовується при киданні м’яча в обруч, кільце, через сітку, мотузку.
В.п. – ноги на ширині плечей, руки підняті вгору і зігнуті так, щоб м’яч знаходився над головою. При замаху тулуб і руки відхиляються назад, ноги згинаються в колінах, тяжість тіла переноситься на позаду стоячу ногу. При кидку дитина випрямляє тулуб і ноги, піднімається на носки, руки витягує вгору – вперед і робить кидок.
Методика навчання в різних вікових групах.
І молодша група
Велике місце займає кочення м’яча. Діти повинні навчатися енергійно відштовхувати м’яч в будь – якому напрямку, в певному напрямку. Виконується в положенні сидячи, ноги врозтіч, стоячи на колінах, стоячи з нахилом вперед. діти закочують м’яч з гірки (з бортиками). Діти кидають м’яч один одному двома руками вперед, вниз. Рухливі ігри: «Бери м’яч», «Прокоти м’яч», «Попади в круг».
ІІ молодша група
Вчити дітей зберігати напрямок при коченні один одному (1 – 1,5 м). вихователь вчить кидати м’яч двома руками різними способами: від грудей, із – за голови. Вчать дітей метанню в ціль (в горизонтальну, вертикальну). Відстань до мішені 1,5-2м. до кінця року відстань збільшується 2-2,5м. Рухливі ігри: «Попади в круг», «Попади в ціль», «Хто далі кине мішечок».
Середня група
Звертає увагу на точність і правильність руху. Діти стають вже більш самостійними, організованими. Покращується координація рухів. Діти вже вміють правильно приймати вихідне положення.
Рухливі ігри: «Докоти обруч до прапорця», «Хто далі?», «Лови – кидай», «Збий кеглю».
Лазіння
Значення та загальна характеристика лазіння.
Повзання і лазіння – циклічні рухи, як ходьба, біг, бо при пересуванні повторюються однакові рухи рук і ніг. Чергування напруження і розслаблення м’язів дозволяє здійснювати рух тривалий час, тим самим дає можливість зміцнювати організм, виховувати витримку. Ці вправи сприяють підвищенню фізіологічних функцій органів і систем дитини.
Перелітання, повзання, лазіння відносяться до улюблених рухів маленької дитини. Вона часто повторює їх в ігрових ситуаціях і просто у вигляді окремих вправ, особливо у той період, коли рух тільки засвоюється.
Багаторазово влізає малюк в ящик і вилізає з нього, лазить по сходинках. Процес виконання активних дій повзання або вилізання чергуються з моментам відпочинку, коли дитина стоїть або сидить у ящику, на сходинках, парканчику.
В дошкільному віці дитина оволодіває повзанням на животі, на четвереньках, на спині, на боку.
Вправи з лазіння і повзання дуже корисні для дошкільників. У їхньому виконанні беруть участь великі мязові групи (стопа, живіт, руки і ноги). Ці вправи супроводжуються значно більшим фізичним напруженням, ніж інші особливі рухи і сприяють підвищенню фізіологічних функцій органів і систем дитини.
Повзання і лазіння виконуються по циклічному типу, як ходьба, біг, тобто при пересуванні повторюються однакові рухи рук і ніг. Чергування напруги і розслаблення мязів дозволяє здійснити рух довший час не втомлюючись і тим самим дає можливість зміцнювати організм, виховувати витривалість.
Повзання повинно використовуватися в роботі з дітьми всіх вікових груп, не виключаючи і старших. Повзання виконується при опорі на руки і ноги, даючи можливість навантаження хребта, який знаходиться в горизонтальному положенні. Це навантаження рівномірно розподіляється на руки і ноги. При повзанні активніше працює верхній плечовий пояс, м’язи рук і шиї, що створює хороші передумови для виховання у дітей правильної постави.
За дошкільний період навички повзання поступово удосконалюються. Спочатку малюки вільно повзають по підлозі, траві, в будь-якому напрямку, потім по обмеженій площі (між мотузками, палками, по вузькій доріжці). Вони вчаться повзати в напрямку, вказаному дорослими, до іграшки – ведмедика, м’яча.
Подальшим ускладненням є повзання на чотирьох по добре відномерованій дошці, яка покладена горизонтально або нахилено, по лаві, колоді.
В повзанні діти використовують різні способи. Деякі діти ставлять вперед відразу обидві руки, спираються на них і в цей час пересувають ноги. Інші пересувають позмінно вперед руки і ноги. В обох випадках діти можуть спиратися на ступні і долоні або на коліна та долоні. У багатьох дітей утримується повзання на животі. Пізніше діти оволодівають повзанням на передпліччях і колінах, підтягуючись руками в положенні лежачи на лаві. Складність перешкоди поступово збільшується – треба підлізти під низько підвішену мотузку, переповзти декілька вправ.
В старших групах повзання частіше всього включається в комплекс вправ або рухливі ігри в підбиранні з іншими рухами – ходьбою, бігом, стрибками.
Види лазіння, техніка та методика виконання лазіння.
Повзання на чотирьох часто поєднується з підлізанням під мотузок, гілку. Спочатку проноситься голова, потім почергово руки і ноги. Дитина не вміє розраховувати висоту перешкоди, підповзає також, як повзає, тобто не прогинає спину, і тому часто задіває мотузку, розгинається дуже рано. Враховуючи це, вихователь вчить підлізати правим і лівим боком, рухаючись приставними кроками: пересунути під мотузком праву ногу і руку, прогнутися, перенести голову і після цього приставити ліву ногу і ліву руку. Через більш високі перешкоди (колоду, дерево, лаву) дитині приходиться перелізати.
Цей рух також виконується різними способами: прямо, переставивши за перешкоду спочатку обидві руки, потім обидві руки, потім обидві ноги, боком, переносячи по черзі праву руку і праву ногу, і потім приєднати до них ліву руку і ліву ногу. При перелізанні лівим боком першими переносяться ліва рука і ліва нога.
Особливістю вправ в поєднанні є те, що вони виконуються майже без показу рухів вихователем, на якого не розраховане обладнання. Повзання обов’зково повинно поєднуватися з виправленням, підтягуванням, стрибком вгору.
Повзання частіше проводиться фронтальним або поточним способом організації при одночасному активному впливові всіх або більшості дітей групи. При виконанні вправ в повзанні на колінах не рекомендується включати елементи змагання, так як діти, поспішаючи до мети, не розраховують своїх рухів і можуть пошкодити колінну чашечку.
Лазіння виконується у змішаному вигляді, опорою на ноги і хватом рук. Для вправ використовуються драбинки, розміщенні горизонтально, похило або вертикально. Розміщення обладнання вимагає і відповідного положення тулуба. По горизонтальним і похилим драбинам повзають, спираючись на перешкоди і на бокові брусся (якщо вона шириною 40 см), по вертикалі – опора здійснюється тільки на перекладини.
Лазіння по канату зустрічається в дитячому садку рідко. Малюкам зручно лазити по сходинкам – стрем’янки, знаходячись в похилому положенні, при якому менше м’язових зусиль, легше вдається зберігати рівновагу при переносі рук, можливий здоровий контроль за рухом.
На драбину діти влізають швидше впевненіше, ніж злізають, хоча при цьому потрібні значні зусилля для піднімання ваги власного тіла. При злізанні м’язова напруга менша, але вимагається велика сміливість, рішучість, певні просторові уявлення, так як дитина ще не може бачити, куди поставити ногу, а повинен відчути опору.
На початкових етапах засвоєння, діти лазять приставними кроком. Вони беруться послідовно обома руками за одну перекладину, встають на перекладину однією ногою і підтягують до неї іншу. Таким чином на одній перекладині одночасно опиняються обидві руки, на другій – обидві ноги. Також приставним кроком вони і спускаються, тільки темп рухів стає більш повільним. В процесі багаторазових вправ поступово в лазінні з’являється чергуючий крок, тобто на кожній перекладині знаходиться одна нога або рука. Такий рух виконується однойменним або різнойменним способами. При першому способі рух починають, наприклад, ліва нога і ліва рука, потім активно діють права нога і права рука, якщо дитина використовує різноманітний спосіб, то спочатку вона діє правою ногою і лівою рукою, чергуючи з рухами лівої ноги і правої руки.
В період оволодіння лазіння діти виконують рухові дії з напруженням, прикладаючи зусилля там, де це зовсім не вимагається. При влізанні роблять сильний поштовх ногою, різні і широкі рухи рук при перехваті перешкоди, зайві згинання і розгинання рук, відхиляють і приближають тулуб до драбини.
При злізанні не координують за часом рухи рук і ніг, часто вони зближуються, дитина згинається, що негативно впливає на виховання правильної постави.
Як показали дослідження А.Ю. Удалої, скоординовані рухи рук і ніг в певній послідовності – складне завдання, що вимагає від дошкільників вміння керувати рухами, довільно регулювати ступінь напруження і розслаблення різних груп м’язів. Для цього необхідні багаторазові вправи. Слід частіше пропонувати дітям лазити під час прогулянок і у вільний від занять час, так як на фізкультурних заняттях цей рух виконується одночасно невеликою підгрупою дітей і займає багато часу. Власний руховий досвід дитини в лазінні допоможе їй швидше освоїтися на обладнанні, оволодіти координацією рухів рук і ніг, рештам кроків.
Перелітання використовується при переході з одного обладнання на інше, наприклад, перелітання з прольоту на проліт гімнастичної стінки, у похилої дошки або драбини на вертикальну стінку; перелізати можна через верх стрем’янки, парканчика. При перелітанні з прольоту на проліт зручно користуватися приставними кроками, через верх парканчика перешаруванням.
Перелітання виконується між перекладинами гімнастичної башні, поставленої на бік драбини, в обруч. В природних умовах пролізають між близько розміщеними деревами. Відстань між перекладинами драбини для цієї вправи повинна бути не менша 40 см.
В обруч перелізають різними способами: зверху, знизу, тримаючись однією або двома руками, в поставлений на підлогу обруч пролізають боком і прямо.
Вправи з лазіння повинні забезпечуватися уважним керівництвом, високою дисципліною дітей. Не можна допускати скупчення дітей на обладнанні, при цьому можливі випадковості, які ведуть до травм – наступила на руку ровесника, і той мимовільно її штовхнув. В той же час необхідно виховувати у дітей кмітливість, вміння не розгубитися в складній раптовій ситуації, наприклад, спокійно, і швидко нащупати ногою перекладину, з якої зірвалася нога.
Лазіння по драбині рідко використовується в рухливих іграх, частіше пропонується у вигляді вправ. При хороших навичках лазіння включається в ігри «Ведмідь і бджоли», «Пожежні на навчанні», в спортивні розваги і дозвілля.
Висновок
Велику групу різноманітних рухів складають: повзання, підлізання, перелізання, прорізання, лазіння.
Ці вправи з лазіння дуже корисні для дітей, так як вони сприяють зміцненню великих груп м’язів – тулуба, плечового поясу, рук, ніг, розвитку гнучкості хребта. За їх допомогою у дітей виховують спритність, сміливість, звичка до висоти і досягнення своєї мети та подолання страху.
. Повзання виконується при опорі на руки і ноги, даючи можливість навантаження хребта, який знаходиться в горизонтальному положенні. Це навантаження рівномірно розподіляється на руки і ноги. При повзанні активніше працює верхній плечовий пояс, м’язи рук і шиї, що створює хороші передумови для виховання у дітей правильної постави.
За дошкільний період навички повзання поступово удосконалюються. Спочатку малюки вільно повзають по підлозі, траві, в будь-якому напрямку, потім по обмеженій площі (між мотузками, палками, по вузькій доріжці). Вони вчаться повзати в напрямку, вказаному дорослими, до іграшки – ведмедика, м’яча.
Подальшим ускладненням є повзання на чотирьох по добре відномерованій дошці, яка покладена горизонтально або нахилено, по лаві, колоді.
Вік
| Програмові вимоги |
Види лазіння
| Особливості виконання | Методика навчання |
І
Молодша група
| Вправляти дітей у повзанні, лазінні. Сприяти розвитку великої групи м’язів (плечовий пояс, спина, живіт) і дрібних (кисті рук, передпліччя, колінних суглобів), сприяти координації рухів. |
1. Повзання на чотирьох в різних напрямках.
2. Повзання на чотирьох до предмету (3-4м).
3. Повзання на доріжці між двома лініями.
4. Підлізання під мотузку, дугу (висота 30-40см).
5. Перелізання через колоду, яка лежить на підлозі.
6. Лазіння по похилій драбині, гімнастичній стіні вгору (до 1,5-1,8м) та опускатись вниз зручним для дитини способом.
|
Діти охоче повзають, але коли оволодівають ними, не використовують.
При повзанні діти дивляться на підлогу, а не перед собою. Спочатку діти повзають так, як їм зручно – на ступнях і долонях, на колінах, боком. Діти намагаються наслідувати один одного. Багато дітей боїться висоти і тому влізають на перші 2 перекладини і зупиняються.
| Треба створювати ігрові ситуації, цікаві завдання (яскрава іграшка, предмет), вчити правильно, ритмічно чергувати рухи рук і ніг, бажання активно діяти. Треба вчити дотримуватися прямого напрямку, повзати по доріжці, обмежену лініями, мотузками (ширина – 40см). Лазіння не включати у фізкультурні заняття, бо це займає багато часу. Тому лазіння організовують поза заняттями з 2-3 дітьми. Дитину треба навчити долати страх, підбадьорювати її. Рухливі вправи, ігри: «Підніми м’яч», «Доповзи до брязкальця», «Збери кільце», «До ведмедика в гості», «У ворітця», «Курочка-чубарочка». |
ІІ
Молодша група
| Виховувати у дітей вміння долати перешкоди різними способами. Сприяти розвитку великих та інших м’язів. Виховувати сміливість, спритність, впевненість у своїх силах, сприяти удосконаленню координації рухів. |
1. Повзання у прямому напрямку на відстань 4-6 м.
2. Повзання «змійкою» між розставленими предметами.
3. Повзання на 4 по дошці, покладеній на підлогу.
4. Підлізання під мотузку, дугу (вис. – 40см) напівприсядки, не торкаючись руками.
5. Повзання по похилій дошці (40см).
6.Переповзання через колоду (верхній край при піднятий на вис. 40см від підлоги).
7. Пролізання між ніжками стільця, і обруч (грудьми вперед, лівим і правим боками).
8. Лазіння по похилій драбині.
9.Влізання на гімнастичну стіну і злізання з неї.
10. Повзати по гімн.лаві в позі і стоячи на колінах.
11. Лазити приставленим кроком по гімнастичній стінці, парканчику (вис. До1,5м).
| При лазінні по вертикальній драбині діти при спусканні не можуть бачити, куди поставити ногу. Незасвоєний черговий крок (дві руки, дві ноги на одній перекладині). Темп руху дуже повільний (немає узгодженості рук і ніг). Діти виконують рух з напруженням (при влізанні роблять сильний поштовх ногою, різкі і широкі рухи рук), бояться висоти. | Звертати увагу на координацію рук і ніг, правильну поставу, щоб діти не опускали голову. Важливо допомогти дитині подолати страх. Вчити на занятті. Вихователь попередньо вчить кого-небудь з дітей та показує рух іншим. Якщо вихователь показує сам, то висота дуги 70-80см. Обов’язково треба позначати місце початку і закінченні руху – 2-3м до перешкоди та стільки ж за нею. Вправи з лазіння, як правило, з активним випрямленням, підтягуванням, оплеском в долоні над головою. Важливий індивідуальний підхід при навчанні лазінню. Рухливі ігри, вправи «Через обруч до брязкальця», «Не задінь», «Крута гірка», «Проповзи по місточку», «Квочка і курчата», «Миші в коморі», «Бджілка», «Кішка і кошенята», «Вороненята». |
Середня група
| Сприяти розвитку великих і інших груп м’язів. Виховувати вміння долати перешкоди різними способами. Виховувати сміливість, спритність, впевненість у своїх силах, сприяти удосконаленню координації рухів. |
1. Підлізати під мотузку, дугу (40-50см) правим і лівим боком, грудьми вперед.
2. Повзати по дошці, гімнастичній лаві, лежачи, на колінах, спираючись кистями рук. Гімнастична лава – лежачи на животі і підтягуючись руками по похилій дошці вгору і вниз, «змійкою» по підлозі, між предметами, шаблями драбинки, яку поставлено боком на підлозі.
3. Пролізати в обруч (довж 50-60см) правим і лівим боком, грудьми вперед.
4.Перелізати через колоду, лаву.
5. Підлізати під нижньою рейкою гімн. Лави.
6. Проковзати по підлозі в упорі стоячи на колінах, на ступнях ніг (як ведмедик) до 8-10м.
7. Лазити по гімн. Стінці, парканчику, похилій драбині (заввишки до 2м) приставним та ознайомленим способом.
8. Переходити з ознайомленого прийому гімн. Стінки на інший пристрій кроком вліво і вправо.
| Діти лазять більш впевнено, але не засвоєний передуючий крок при спуску, боячись висоти. Фізичні сили зростають, тому повзати на 4 вони можуть на відстань 6-8м, використовують відомі способи на колінах і долонях, ступнях і долонях. | Діти, спускаючись, повинні не стрибати, а доходити до останньої перекладини. Вводиться повзання на 4 з опорою на коліна і передпліччя. Повзання на животі по гімн. Лаві, тримаючись за її краї і підтягуючись на руках. Треба показати дітям правильний рух руками – 4пальці внизу, великий – зверху. Ускладнюються перешкоди. Лазити по гімн. Вертикальній стінці, не пропускаючи перекладин. Треба нагадувати про техніку виконання ист.ання кроку. Діти повинні засвоїти перехід з ознайомленого прольоту на інший, переступаючи приставними кроками в сторону і перехоплюючи руки з перекладини на перекладину. Рухові ігри і вправи: «Кролики», «Переліт птахів», «Не дзвони», «Кошенята й цуценята». |
Старша група
| Навчити дітей здійснювати перехід з прольоту на проліт одночасно з влізанням на діагоналі. Навчити лазити по мотузковій драбині, виховувати вміння проявляти спритність, рішучість, сміливість, вправлятися в рівновазі. Закріпити рухи, які розучували в попередніх групах, вчити знаходити оптимальний спосіб дії (самостійне рішення рухового завдання). |
1. Повзати на передпліччях і колінах, штовхаючи перед собою головою м’яч (4-5м).
2. Повзати по лаві, колоді, похилій дошці в упорі, стоячи на колінах, спираючись кистями рук.
3. Повзати на грудях та животі по лаві, рухаючи кінцівками поперемінно.
4. Лазити по похилій драбині в упорі стоячи.
5. Перелізати з похилої дошки (вис. 30-40см) на гімн. Стінку.
6. Перелізати через лаву. Колоду.
7. Підлізати під дугу, мотузку, палицю (на вис. 40-60см).
8. Лазити по гімн. Стінці ознайомленим способом, перелізати прискореним кроком з одного прольоту на інший.
9. Пролізати в обруч грудьми вперед, лівим і правим боком.
10. Лазити по канату довільним способом.
| У дітей з’являється бажання і можливість виконувати рух в швидкому темпі. Підвищувати якість виконання руху, ритмічність і координацію рухів. Діти розрізняють різні способи виконання руху, свідомо використовуючи той чи інший. Впевнено піднімаються по драбині до самого верху, краще чергують рухи рук і ніг, можуть перелізати з ознайомленого прольоту гімнастичної стінки на інший. |
Звертати увагу на узгодження дій дітей (їх витримку, вміння почекати). Лазіння по мотузковій драбинці, проводиться босоніж (профілактика плоскостопості, зміцнення м’язів, зв’язок ступнів, пальців ніг). Треба добиватись впевненого ритмічного лазіння чергуючим кроком з одночасним рухом рук і ніг. Треба вчити дітей лазити в природних умовах, за вказівкою вихователя вільно використовувати різні способи ист.ання в обруч – зверху, знизу, боком. Вони добре сприймають показ і пояснення. Діти помічають свої помилки, намагаються їх виправляти. Важливо звертати увагу дітей на виконання положень. Для лазіння на мотузці необхідно підготовчі вправи:
1. Стоячи біля канату, охопити руками на рівні грудей, поступово перехвачувати руки вгору. 2. Стоячи біля мотузки, в глибокому прискові, обхопити його руками, перехоплюючи їх вгору, переходячи з ист., стоячи. 3. Сидячи біля мотузки, обхопити її підошвами ніг, і ступню правої ноги повернути всередину та притиснути зовнішньою стороною до канату. 4. Ступню лівої ноги повернути носком зовні і притиснути зовні до мотузки з іншої сторони. Занести мотузку ступнями.
Розвивальні ігри та вправи: «Ведмідь та бджоли», «Хто швидше до прапорця», «Курочка і горошинки».
|
Велику групу різноманітних рухів складають: повзання, підлізання, перелізання, прорізання, лазіння.
За дошкільний період навички повзання поступово удосконалюються. Спочатку малюки вільно повзають по підлозі, траві, в будь-якому напрямку, потім по обмеженій площі (між мотузками, палками, по вузькій доріжці). Вони вчаться повзати в напрямку, вказаному дорослими, до іграшки – ведмедика, м’яча.
Подальшим ускладненням є повзання на чотирьох по добре відномерованій дошці, яка покладена горизонтально або нахилено, по лаві, колоді.
В повзанні діти використовують різні способи. Деякі діти ставлять вперед відразу обидві руки, спираються на них і в цей час пересувають ноги. Інші пересувають позмінно вперед руки і ноги. В обох випадках діти можуть спиратися на ступні і долоні або на коліна та долоні. У багатьох дітей утримується повзання на животі. Пізніше діти оволодівають повзанням на передпліччях і колінах, підтягуючись руками в положенні лежачи на лаві. Складність перешкоди поступово збільшується – треба підлізти під низько підвішену мотузку, переповзти декілька вправ.
В старших групах повзання частіше всього включається в комплекс вправ або рухливі ігри в підбиранні з іншими рухами – ходьбою, бігом, стрибками.
Вправи з рівноваги
Загальна характеристика вправ з рівноваги.
Рівновага – складне поєднання в діях різних аналізаторів – м’язового, вестибулярного, зорового, шкіряного, об'єднаних регулюючим впливом центральної нервової системи.
Вміння зберігати рівновагу необхідне в будь-якій діяльності дитини: в грі, побуті, різноманітних пересуваннях в просторі.
Тому для розвитку здатності зберігати рівновагу необхідно використовувати різноманітні фізичні вправи, що впливають на органи та системи, забезпечують стійе положення тіла дитини як при утриманні статичних поз, так і при переміщенні в просторі.
Хороший розвиток функцій рівноваги полегшує ускладнення знайомих навичок: засвоєння нових рухів. Рівновага пов’язана зі всіма основними видами рухів – бігом, ходьбою, стрибками метанням, лазінням.
Значення:
- збереження рівноваги необхідно в будь-якій діяльності дитини, в грі, побутових процесах;
- збереження рівноваги необхідно в різноманітних переміщеннях в просторі;
- вправи з рівноваги сприяють розвитку координації рухів;
- вправи з рівноваги сприяють розвитку спритності, вихованню сміливості, наполегливості, рішучості, впевненості в своїх силах;
- рівновага пов'язана з усіма основними видами рухів: бігом, ходьбою, стрибками, метанням і лазінням;
- вправи з рівноваги допомагають регулювати переміщення центру тяжіння тіла і м'язові зусилля, спрямовані на збереження рівноваги;
- розвиває зокрема увагу, вольові зусилля.
Рівновага починає розвиватися з перших рухів дитини, по мірі розширення їх рухового досвіду. Спочатку це перші спроби утримати певну позу при сидінні, стоянні, повзанні. Спершу за допомоги дорослого, після 1 року вже майже самостійно.
Рівновага
В статичних положеннях В динамічних вправах
- стоячи на носках - при ходьбі, бігу
- стоячи на одній нозі - після повороту,
Під час з/р вправ, стоячи на підлозі, лаві. в стрибках і т.д.
Приблизні вправи з рівноваги для різних вікових груп
| Молодший дошкільний вік |
Середній дошкільний вік
|
Старший дошкільний вік
|
1
|
2
|
3
|
| Пройти або пробігти між двома паралельними стичками, або лініями (25см – відстань), не наступаючи на них. |
Встати на дошку, що лежить на підлозі, пройти по ній до кінця (руки на пояс в сторону або вгору).
|
Пройти між розставленими на підлозі предметами (кубиками, м’ячами, шишками) не торкаючись їх.
|
| Пройти по прямо положеній на підлозі мотузці (довжина 8-10 см) |
Пройти або пробігти між двома накресленими на землі лініями, не наступаючи на них (відстань 20 см)
|
Під час ходьби або бігу, за сигналом дорослого прийняти певне положення (присісти, стояти на одній нозі і т.д.)
|
| Встати на дошку (ширина 20-25см), яка лежить на підлозі, пройти по ній до кінця. |
Ходьба з переступанням через палку або мотузку, підняту від підлоги на 15-20см.
|
Ходьба з переступанням через палку або мотузку, підняту на 20-25см від підлоги.
|
| Ходьба з переступанням через «струмок» (ширина 15-20см) з 2 ліній або скалок і через предмети (кубики, м’ячі), що лежать на підлозі. |
Ходьба по мотузці (довжина 8-10см), покладеній на підлогу, прямо або по колу, приставляючи п’яту ноги до мотузки.
|
Пройти або пробігти між двома накресленими на землі лініями, не наступаючи на них (відстань між лініями 15 см).
|
| Ходьба з переступанням через палицю або мотузку, підняту на висоту 10-15 см від підлоги. |
Встати на дошку або лаву, один кінець якої підняти на висоту 30 см, пройти по них до кінця, повернутися кругом.
|
Відвести пряму ногу вперед, в сторону, назад, руки на поясі.
|
| Ходьба по дошці (кубі або лаві), один кінець якої при підняти на висоту 25см, пройти її до кінця, повернутися передом і зійти вниз. |
Встати на лаву (колоду), пройти по ній до кінця (руки на поясі або вгору).
|
Повороти на носках вправо і вліво на 180˚ і 360˚ в швидкому темпі, руки на поясі.
|
| Встати на гімнастичну лаву (колоду), пройти по ній до кінця (руки на поясі, в сторону або вгору). |
Встати на лаву (колоду), пройти по ній, переступити через кубики, на відстані 40-50см один від одного і зістрибнути.
|
Швидка ходьба і біг по дошці, яка лежить на підлозі.
|
| Встати на лаву (колоду) пройти по ній до кінця, одночасним рухом рук (крок лівою ногою – руки в сторони, правою – вниз), і зістрибнути. |
Ходьба по мотузці (довжина 8-20см), лежачи на підлозі, прямо і по колу і зигзагом, з предметами (палка,м’яч) в руках. Крок правою – підняти предмет вгору, лівою – вниз).
|
Ходьба по мотузці (довжина 8-10см) лежачи на підлозі, спиною вперед, руки в сторони. Встати на колоду (лаву боком, руки на поясі) пройти приставним кроком до кінця, повернутися на 90˚ і зістрибнути.
|
| Встати на колоду (лаву), руки в сторони, на кожен крок лівою ногою – оплески в долоні перед грудьми, правою – руки в сторони. Дійти до кінця і зістрибнути. |
Встати на колоду (лаву), руки за головою, крок лівою – підняти руки вгору, правою – руки за голову. Дійти до кінця і зістрибнути.
|
Встати на лаву (колоду), пройти до середини, переступити через мотузку, натягнуту на висоті 15-20см над лавою, дійти до кінця і зістрибнути.
|
2.Методика навчання збереженню рівноваги
Вік
|
Особливості виконання рухів дітьми
|
Програмові вимоги
|
Педагогічні вимоги при навчанні рухам
|
Молодший дошкільний вік
|
Важко дається збереження рівноваги як в статистичних позах, так і в динамічних вправах із-за низького розміщення центра тяжіння тіла і невеликого рухового досвіду. При відсутності впевненості і рухового досвіду діти ходять по широкій дошці приставним кроком.
|
Вчити зберігати стійку позу, використовувати вирівнюючи рухи. Вчити ходити приставним і чергуючим кроком. Сприяти розвитку координації, орієнтуванні в просторі. Виховувати самоволодіння, сміливість.
|
Спочатку дітям даються спроби утримати певну позу при сидінні, стоянні, повзанні. Поступово вихователь розширює коло завдань, ускладнює їх, внушаючи малюкам впевненість і сміливість. Важливо підтримувати інтерес дітей до вправ. Для цього треба проводити їх жваво, емоційно з невеликою групою дітей. Особливу увагу приділяють непевним.
|
Середній дошкільний вік
|
Частково зберігається невпевненість при збереженні рівноваги.
|
Вчити ходити по колоді (горизонтально чи похило) звичайним способом або приставним кроком в праву і ліву сторону. Закріпляти вміння контролювати положенні тіла, орієнтування в просторі.
|
Зростають вимоги до якості виконання вправ. Вихователь звертає увагу на впевненість виконання статичних поз. Засвоєна дітьми ходьба по гімнастичній лаві проводиться з різними завданнями: пройти з мішечками на голові, на долоні, перекрокуючи через кубики; двом дітям розійтись на лаві, йдуть по ній з двох сторін.
|
Старший дошкільний вік
|
Діти здатні утримувати рівновагу на великому набивному м’ячі, або круглому камені. Вчаться йти по качаючому посібнику, балансуючи.
|
Навчити дітей способам страховки. Вчити вміло швидку ліяти в тих випадках, коли губиться рівновага. Вчити дітей ходити на ходулях.
|
Вихователь вимагає точності виконання рузів, збереженню статичних пох і хорошої постави, невимушеності рухів. При виконанні з/р вправ виростають
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий