Педагогіка

 

Педагогіка

 

Педагогіка

ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

Предметна та ігрова діяльність

Касифікація ігор дітей дошкільного віку

  ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ СУХОМЛИНСЬКИЙ

НАРОДИВСЯ ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ 28 ВЕРЕСНЯ 1918  РОКУ В СЕЛІ ВАСИЛІВЦІ ВАСИЛІВСЬКОЇ  ВОЛОСТІ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО ПОВІТУ ХЕРСОНСЬКОЇ  ГУБЕРНІЇ (ТЕПЕР ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОН КІРОВОГРАДСЬКОЇ  ОБЛАСТІ) В БІДНІЙ СЕЛЯНСЬКІЙ СІМ'Ї. ТУТ МИНУЛИ ЙОГО  ДИТИНСТВО Й ЮНІСТЬ. ВІН ВЧИВСЯ В РІДНОМУ СЕЛІ У ШКОЛІ І  В 1933 РОЦІ ЗАКІНЧИВ СЕМИРІЧКУ. ВЛІТКУ 1933 РОКУ МАТИ  ПРОВЕЛА МОЛОДШОГО СИНА ВАСИЛЯ ДО КРЕМЕНЧУКА.

СПОЧАТКУ ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ ВЧИВСЯ В МЕДИЧНИЙ ТЕХНІКУМ, АЛЕ НЕЗАБАРОМ ПІШОВ ЗВІДТИ, ВСТУПИВ НА РОБОЧИЙ ФАКУЛЬТЕТ, ДОСТРОКОВО ЗАКІНЧИВ ЙОГО І БУВ ПРИЙНЯТИЙ ДО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ. З 1935 Р. ПОЧИНАЄТЬСЯ ПЕДАГОГІЧНИЙ ШЛЯХ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО.

У 17 РОКІВ ВІН СТАВ ВЧИТЕЛЕМ ЗАОЧНОЇ ШКОЛИ НЕДАЛЕКО ВІД РІДНОГО СЕЛА. ПЕРЕВІВСЯ ДО ПОЛТАВСЬКОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ЗАОЧНИКОМ І ЗАКІНЧИВ ЙОГО В 1938 РОЦІ. ЗАКІНЧИВШИ ІНСТИТУТ, СУХОМЛИНСЬКИЙ ПОВЕРТАЄТЬСЯ В РІДНІ МІСЦЯ І ПРАЦЮЄ ВИКЛАДАЧЕМ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ В ОНУФРІЇВСЬКІЙ СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ.

У 1941 РОЦІ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ДОБРОВОЛЬЦЕМ ЙДЕ НА ФРОНТ. У СІЧНІ 1942 РОКУ МОЛОДШИЙ ПОЛІТРУК СУХОМЛИНСЬКИЙ БУВ ВАЖКО ПОРАНЕНИЙ, ЗАХИЩАЮЧИ МОСКВУ У БИТВІ ПІД РЖЕВОМ. ОСКОЛОК СНАРЯДУ ЗАЛИШИВСЯ В ЙОГО ГРУДЯХ НАЗАВЖДИ. ПІСЛЯ ДОВГОГО ЛІКУВАННЯ У ШПИТАЛІ СЕЛИЩА УВА, ЩО В УДМУРТІЇ, ВІН ПРОСИВСЯ НА ФРОНТ, ПРОТЕ КОМІСІЯ НЕ МОГЛА ВИЗНАТИ ЙОГО НАВІТЬ УМОВНО ЗДОРОВИМ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ. У ЧЕРВНІ 1942 РОКУ ЙОГО ПРИЗНАЧИЛИ ДИРЕКТОРОМ СІЛЬСЬКОЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ, ДЕ ВІН ПРОПРАЦЮВАВ ДО БЕРЕЗНЯ 1944 РОКУ. 9 ЛЮТОГО 1943 РОКУ ПОДАВ ЗАЯВУ ПРО ВСТУП ДО ВКП(Б)^[1]. ЯК ТІЛЬКИ РІДНІ МІСЦЯ БУЛИ ЗВІЛЬНЕНІ, ВІН ПОВЕРНУВСЯ НА БАТЬКІВЩИНУ І СТАВ ЗАВІДУВАЧЕМ РАЙОННОГО ВІДДІЛУ НАРОДНОЇ ОСВІТИ. ПРОТЕ ВЖЕ В 1947 РОЦІ СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРОСИВСЯ НАЗАД ДО ШКОЛИ.

У 1948 РОЦІ ВАСИ́ЛЬ ОЛЕКСА́НДРОВИЧ СТАЄ ДИРЕКТОРОМ ПАВЛИСЬКОЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ І БЕЗЗМІННО ПРАЦЮЄ ПРОТЯГОМ 23 РОКІВ ДО КІНЦЯ СВОЇХ ДНІВ. В 1948 РОЦІ ЦЕ БУЛА ЗВИЧАЙНА, ПЕРЕСІЧНА ШКОЛА. 23 РОКИ СТАЛИ НАЙПЛІДНІШИМ ПЕРІОДОМ ЙОГО НАУКОВО — ПРАКТИЧНОЇ ТА ЛІТЕРАТУРНО—ПУБЛІЦИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЗВИЧАЙНУ СІЛЬСЬКУ ШКОЛУ ВІН ПЕРЕТВОРИВ У СПРАВЖНЮ ПЕДАГОГІЧНУ ЛАБОРАТОРІЮ, ДЕ ВИДОБУВАВ СКАРБИ ПЕДАГОГІЧНОЇ МУДРОСТІ.

У 1955 Р. ЗАХИСТИВ КАНДИДАТСЬКУ ДИСЕРТАЦІЮ НА ТЕМУ «ДИРЕКТОР ШКОЛИ — КЕРІВНИК НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ».

З 1957 Р. — ЧЛЕН-КОРЕСПОНДЕНТ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК РРФСР.

1958 — ЗАСЛУЖЕНИЙ ВЧИТЕЛЬ УРСР.

1968 — НАГОРОДЖЕНИЙ ЗВАННЯМ ГЕРОЯ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ПРАЦІ. ЦЬОГО Ж РОКУ ОБРАНИЙ ЧЛЕНОМ-КОРЕСПОНДЕНТОМ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК СРСР.

ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ СТАВИВ І РОЗВ'ЯЗУВАВ ПРОБЛЕМУ ФОРМУВАННЯ В МОЛОДІ НАЦІОНАЛЬНОГО І ЕСТЕТИЧНОГО СВІТОБАЧЕННЯ. ПРО ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ УСПІШНОГО РОЗВ'ЯЗАННЯ ЦІЄЇ ПРОБЛЕМИ ВІН ПИСАВ, ЩО У ДУШІ ДІТЕЙ МАЮТЬ УВІЙТИ НАЙКРАЩІ НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ І СТАТИ СВЯТИМ ЗАКОНОМ, БО НЕ МОЖНА УЯВИТИ НАРОД БЕЗ ІМЕНІ, БЕЗ ПАМ'ЯТІ, БЕЗ ІСТОРІЇ. В ДУСІ УКРАЇНСЬКИХ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИХ ТРАДИЦІЙ ВЧИТЕЛЬ КОНСТАТУВАВ, ЩО МУДРІСТЬ Є НАЙВАЖЛИВІШОЮ ПРИКМЕТОЮ ЛЮДИНИ. У ЙОГО ПРАЦЯХ ЧАСТО ЗНАХОДИМО ВИСЛОВИ «МУДРА ЛЮДСЬКА ЛЮБОВ», «МУДРІСТЬ ЖИТИ», «ГІДНІСТЬ — ЦЕ МУДРІСТЬ ТРИМАТИ СЕБЕ В РУКАХ». ПЕДАГОГ ЦІЛЕСПРЯМОВАНО ФОРМУВАВ У КОЖНОГО ВИХОВАНЦЯ ВМІННЯ БУТИ МАЛЕНЬКИМ ФІЛОСОФОМ, ОСМИСЛЮВАТИ СВІТ ЧЕРЕЗ КРАСУ ПРИРОДИ.

ДЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ПОЧУТТЯ ДИТИНИ, ЇЇ ЕМОЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ — ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ ГУМАНІСТИЧНОГО ВИХОВАННЯ. А СПРИЙНЯТТЯ Й ОСМИСЛЕННЯ ПРЕКРАСНОГО — ОСНОВА ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ, БЕЗ ЯКОЇ ПОЧУТТЯ ЛИШАЮТЬСЯ ГЛУХИМИ ДО ВСЬОГО ВИСОКОГО Й БЛАГОРОДНОГО.

КНИГА «СЕРЦЕ ВІДДАЮ ДІТЯМ» МАЛА ПРИВСЕЛЮДНЕ ЗІЗНАННЯ І ПІДТВЕРДЖЕНЕ ТРУДАМИ І ЩОДЕННИМИ ДІЯННЯМИ ВЕЛИКОГО ВЧИТЕЛЯ. ВІН ПИСАВ: «ЩО БУЛО НАЙГОЛОВНІШИМ У МОЄМУ ЖИТТІ? НЕ РОЗДУМУЮЧИ, ВІДПОВІДАЮ: ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ».

2 ВЕРЕСНЯ 1970 РОКУ ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ СУХОМЛИНСЬКИЙ ПОМЕР.

  МАРІЯ МОНТЕССОРІ

МАРІЯ МОНТЕССОРІ НАРОДИЛАСЯ 31 СЕРПНЯ 1870 РОКУ В МАЛЕНЬКОМУ ІТАЛІЙСЬКОМУ МІСТІ ЧІАРАВЕЛЛА (CHARVALLE,КЬЯРАВАЛЛЕ). ВОНА БУЛА ЄДИНОЮ ДИТИНОЮ В СІМ’Ї.  ЇЇ БАТЬКО АЛЕСАНДРО МОНТЕССОРІ — ВИСОКОПОСТАВЛЕНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЧИНОВНИК, МАТИ РЕНІЛЬДА СТОПАНІ З ОДНОГО З НАЙСТАРІШИХ В ІТАЛІЇ РОДУ, ЩО СЛАВИВСЯ ОСВІЧЕНІСТЮ І ВЧЕНІСТЮ. 

МАТИ БУЛА ДЛЯ ТОГО ЧАСУ ДОСИТЬ ОСВІЧЕНОЮ ЖІНКОЮ, І ВСЕ ЖИТТЯ, ЯК МОГЛА, ДОПОМАГАЛА ДОЧЦІ. БАТЬКО Ж, НАВПАКИ, ДОСИТЬ ДОВГО НЕ СХВАЛЮВАВ БАЖАННЯ ДОЧКИ ВЧИТИСЯ, АДЖЕ ТОДІШНІЙ КАТОЛИЦИЗМ НЕ ЗАОХОЧУВАВ ЖІНКУ ЗДОБУВАТИ ОСВІТУ.:

СТАРАННЯ БАТЬКІВ ТА РОДИЧІВ ПО ВИХОВАННЮ І НАВЧАННЮ МАРІЇ ДАЛИ ПЛОДИ, КОЛИ ВОНА ПІШЛА В ШКОЛУ. МАРІЯ МОНТЕССОРІ, БІОГРАФІЯ ЯКОЇ ЦІКАВА І ПІЗНАВАЛЬНА, ВЖЕ НА ПЕРШИХ ЕТАПАХ НАВЧАННЯ В ШКОЛІ ПОКАЗАЛА, ЩО ЗАНЯТТЯ ЇЙ ДАЮТЬСЯ ЛЕГКО. МАТЕМАТИКА - ЇЇ УЛЮБЛЕНИЙ ПРЕДМЕТ. ВІДОМО, ЩО АРИФМЕТИЧНІ ЗАДАЧІ ВОНА ВИРІШУВАЛА НАВІТЬ В ТЕАТРІ. ВПЕРШЕ СОЦІАЛЬНО ВТОРИННЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ МАРІЯ ПОБАЧИЛА В 12 РОКІВ, КОЛИ ЗАХОТІЛА ВСТУПИТИ ДО ГІМНАЗІЇ. В ЗАКЛАД ТАКОГО РІВНЯ ПРИЙМАЛИ ТІЛЬКИ ХЛОПЧИКІВ. ПРОТЕ ХАРАКТЕР, ЯКИЙ МАЛА МАРІЯ МОНТЕССОРІ (БІОГРАФІЯ НЕ РАЗ ЦЕ ПІДКРЕСЛЮЄ), ВПЛИВ ЇЇ БАТЬКІВ І, ЗВИЧАЙНО, НЕАБИЯКІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ ЗЛАМАЛИ ПРИЙНЯТУ В СУСПІЛЬСТВІ СИСТЕМУ. ВОНА БУЛА ПРИЙНЯТА. ТУТ, У ТЕХНІЧНІЙ ШКОЛІ, МАРІЇ ПОСТІЙНО ДОВОДИЛОСЯ ДОВОДИТИ СВОЄ ПРАВО НА НАВЧАННЯ СЕРЕД ЮНАКІВ. ЦЕЙ ФАКТ СТАВ ОДНИМ З ВИРІШАЛЬНИХ В ЇЇ ПРАГНЕННІ БОРОТИСЯ ЗА ПРАВА ЖІНОК І ТИХ ЛЮДЕЙ, З КИМ СУСПІЛЬСТВО НЕ ВВАЖАЄТЬСЯ.

БІОГРАФІЯ МАРІЇ МОНТЕССОРІ ОПОВІДАЄ ПРО ТЕ, ЩО ЩЕ З ОСТАННІХ РОКІВ НАВЧАННЯ МАРІЯ БУЛА АСИСТЕНТОМ У ЛІКАРНІ, А З 1896 РОКУ, ПІСЛЯ ЗАХИСТУ ДИСЕРТАЦІЇ З ПСИХІАТРІЇ, СТАЛА ЗАЙМАТИСЯ ПРАКТИКОЮ В КЛІНІЦІ. ТУТ ВОНА ВПЕРШЕ ЗУСТРІЛА ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ЗДІБНОСТЯМИ, ПІСЛЯ ЧОГО ЗВЕРНУЛАСЯ ДО МЕДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПРО АДАПТАЦІЮ ЦІЄЇ ОСОБЛИВОЇ КАТЕГОРІЇ ДІТЕЙ У СУСПІЛЬСТВІ. РОБОТИ ПСИХІАТРА ЕДУАРДА СЕГЕНА ТА СПЕЦІАЛІСТА ПО РОБОТІ З ГЛУХОНІМИМИ ЛЮДЬМИ ЖАНА МАРКА МАЄ НАЗВУ ІТАРА СИЛЬНО ВПЛИНУЛИ НА МОНТЕССОРІ ТА ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЬ. ВОНА БУЛА ПЕРЕКОНАНА, ЩО ТАКИМ ДІТЯМ ВЕЛИКУ КОРИСТЬ ПРИНЕСЕ ГРАМОТНА ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА, НІЖ МЕДИЧНІ ПРЕПАРАТИ.

МАРІЯ СТАЛА ВИВЧАТИ ПРАЦІ З ТЕОРІЇ ВИХОВАННЯ, ПЕДАГОГІКИ, ТЕОРІЇ ОСВІТИ. З 1896 РОКУ ВОНА ПРАЦЮВАЛА З ДІТЬМИ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ, ЯКИХ ГОТУВАЛА ДО ІСПИТІВ НА РІВНІ МОЛОДШОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ. ПІСЛЯ ВИДАТНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ, ЯКІ ПОКАЗАЛИ ЇЇ УЧНІ, МАРІЯ СТАЛА ВІДОМА ШИРОКІЙ ГРОМАДСЬКОСТІ. УРЯД ВІДКРИЛО ОРТОФРЕНІЧНИЙ ІНСТИТУТ, ЯКИЙ ОЧОЛЮВАЛА МАРІЯ МОНТЕССОРІ. БІОГРАФІЯ, КОРОТКО ОПИСАНА ВИЩЕ, ДОЗВОЛЯЄ ЗРОБИТИ ВИСНОВОК ПРО ТЕ, ЩО МАРІЯ МАЛА УНІКАЛЬНИМИ ЗДІБНОСТЯМИ, ЧУЙНІСТЮ І УСВІДОМЛЕННЯМ ВАЖЛИВОСТІ СВОЄЇ РОБОТИ.

 РОЗРОБКА МЕТОДИКИ

З 1901 РОЦІ МОНТЕССОРІ НАВЧАЛАСЯ НА ФІЛОСОФСЬКОМУ ФАКУЛЬТЕТІ, ПАРАЛЕЛЬНО ЗАЙМАЮЧИСЬ ПРАКТИКОЮ В ШКОЛАХ, ДЕ ВОНА ПРИЗВОДИЛА ЕКСПЕРИМЕНТИ І РОБИЛА СПОСТЕРЕЖЕННЯ. МАРІЯ БАЧИЛА, В ЯКИХ УМОВАХ НАВЧАЮТЬСЯ ДІТИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ: НЕ ПРИСТОСОВАНІ ДЛЯ НАВЧАННЯ АУДИТОРІЇ, ЖОРСТКА ДИСЦИПЛІНА, ВІДСУТНІСТЬ ПРАГНЕННЯ ДО ВСЕБІЧНОГО РОЗВИТКУ УЧНІВ. ЇЇ ВРАЖАЛО ТЕ, ЯК РОСТУТЬ ДІТИ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ: ПОВНА ВІДСУТНІСТЬ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ, А ВИХОВАННЯ ЗВОДИЛОСЯ ДО НАСИЛЬСТВА. МАРІЯ ЗРОЗУМІЛА, ЩО СУСПІЛЬСТВУ ПОРА СТАТИ ГУМАННІШЕ Й ОСВІЧЕНІ. І В 1907 РОЦІ СВОЮ ПЕРШУ ШКОЛУ - "БУДИНОК ДИТИНИ" - ВІДКРИЛА МАРІЯ МОНТЕССОРІ. БІОГРАФІЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ НАСТУПНИХ РОКІВ ЖИТТЯ СПРЯМОВАНІ НА РОЗРОБКУ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗВИВАЮЧОГО НАВЧАННЯ.

ПЕРШИЙ НАВЧАЛЬНИЙ СЕМІНАР МІЖНАРОДНОГО РІВНЯ, ЯКИЙ ВІДВІДАЛО КІЛЬКА ДЕСЯТКІВ ВЧИТЕЛІВ, МОНТЕССОРІ ПРОВЕЛА В 1909 РОЦІ. ДО ЦЬОГО Ж ПЕРІОДУ ВІДНОСИТЬСЯ ВИДАННЯ ЇЇ ПЕРШОЇ КНИГИ ПРО МЕТОДИ РОБОТИ З ДІТЬМИ В "БУДИНКУ ДИТИНИ". МАРІЯ ПОСТІЙНО ВДОСКОНАЛЮВАЛА МЕТОДИКУ І РЕГУЛЯРНО ПРОВОДИЛА НАВЧАЛЬНІ КУРСИ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ З УСЬОГО СВІТУ. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ПРИНЦИПІВ РОБОТИ МОНТЕССОРІ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВИЗНАНОЮ І В СУЧАСНИХ ШКОЛАХ І РОЗВИВАЮЧИХ ЦЕНТРАХ.

ФРІДРІХ ВІГЕЛЬМ АВГУСТ ФРЬОБЕЛЬ

НАРОДИВСЯ В СІМ'Ї ПАСТОРА В ОБЕРВЕЙСБАХЕ, НЕВЕЛИКОМУ СЕЛІ КНЯЗІВСТВА ШВАРЦБУРГ -РУДОЛЬШТАДТ 21 КВІТНЯ 1782. ЩЕ  МАЛЯТКОМ ВІН ВТРАТИВ МАТІР І БУВ ВІДДАНИЙ НА ПІКЛУВАННЯ ПРИСЛУГИ І СТАРШИХ СЕСТЕР І БРАТІВ, ЯКИХ СКОРО ЗМІНИЛА  МАЧУХА. БАТЬКО, ЗАЙНЯТИЙ СВОЇМИ ЧИСЛЕННИМИ ПАСТОРСЬКИМ ОБОВ'ЯЗКАМИ, НЕ МАВ МОЖЛИВОСТІ ЗАЙНЯТИСЯ ХЛОПЧИКОМ.  ЗЛЮБИЛА ЙОГО МАЧУХА ТАКОЖ ЗВЕРТАЛА НА НЬОГО МАЛО УВАГИ І ХЛОПЧИК РІС, НАДАНИЙ САМОМУ СОБІ. ПОЧАТКОВУ ОСВІТУ ВІН  ЗДОБУВ У СІЛЬСЬКІЙ ШКОЛІ ДЛЯ ДІВЧАТОК.

 В 1792 ЙОГО ДЯДЬКО, ПАСТОР ГОФМАН В ІЛЬМІ, ВЗЯВ ЙОГО ДО СЕБЕ. ВІДДАНИЙ В МІСЬКУ ШКОЛУ, ВІН ПОГАНО ЗАЙМАВСЯ І  ВВАЖАВСЯ МАЛО ЗДІБНИМ. ЛЕГШЕ ЗА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ ЙОМУ ДАВАЛИСЯ МАТЕМАТИКА І ПРИРОДНА ІСТОРІЯ. В 1797 ВІН ВСТУПИВ  У ВЧЕННЯ ДО ЛІСНИЧОГО В НЕЙГАУЗА. ТУТ ВІН БАГАТО ЧИТАВ, ЗБИРАВ РОСЛИНИ, ВИЗНАЧАВ ЇХ, ЗАЙМАВСЯ ГЕОМЕТРІЄЮ.

З 1799 ВІН СЛУХАВ У ЙЕНСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ЛЕКЦІЇ З ПРИРОДНИЧИХ НАУК І МАТЕМАТИКИ, АЛЕ ЧЕРЕЗ ДВА РОКИ БУВ ЗМУШЕНИЙ, ВНАСЛІДОК НЕСТАЧІ КОШТІВ, ПОКИНУТИ УНІВЕРСИТЕТ. ПРОСЛУЖИВШИ КІЛЬКА РОКІВ ДІЛОВОДОМ В РІЗНИХ ЛІСНИЦТВАХ, ФРЕБЕЛЬ ВІДПРАВИВСЯ У ФРАНКФУРТ НА МАЙНІ З МЕТОЮ ВИВЧИТИ БУДІВЕЛЬНЕ МИСТЕЦТВО. ТУТ ВІН ПОЗНАЙОМИВСЯ З ГРУНЕР, СТАРШИМ УЧИТЕЛЕМ ЗРАЗКОВОЇ ШКОЛИ, ЧАСТО РОЗМОВЛЯВ З НИМ ПРО РІЗНІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПИТАННЯХ І, ЗАЙНЯВШИ МІСЦЕ ВЧИТЕЛЯ В ЙОГО ШКОЛІ, ЦІЛКОМ ПРИСВЯТИВ СЕБЕ СПРАВІ ВИХОВАННЯ.

В 1805 ВІН ВІДПРАВИВСЯ В ІВЕРДЕН, ЩОБ ОСОБИСТО ОЗНАЙОМИТИСЯ З ПОСТАНОВКОЮ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПРАВИ В НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ПЕСТАЛОЦЦІ. ЦЯ ПОЇЗДКА ПЕРЕКОНАЛА ФРЕБЕЛЯ В ПОВНІЙ ЙОГО НЕПІДГОТОВЛЕНІСТЬ ДО ДІЯЛЬНОСТІ, ЯКУ ВІН ВСТИГ ПОЛЮБИТИ. ОТРИМАВШИ МІСЦЕ ДОМАШНЬОГО ВЧИТЕЛЯ В СІМЕЙСТВІ ГОЛЬЦГАУЗЕНА, ВІН У 1808  РАЗОМ ЗІ СВОЇМИ ТРЬОМА ВИХОВАНЦЯМИ ПЕРЕСЕЛИВСЯ В ІВЕРДЕН І ВСТУПИВ ВЧИТЕЛЕМ У ШКОЛУ ПЕСТАЛОЦЦІ. НАВЧАЮЧИ І САМ ОДНОЧАСНО НАВЧАЮЧИСЬ, ВІН ПРОБУВ У ІВЕРДЕНЕ ДВА РОКИ. НЕВЕЛИКУ СПАДЩИНУ, ОТРИМАНЕ В 1811 ПІСЛЯ ДЯДЬКА, ДАЛО ФРЕБЕЛЯ МОЖЛИВІСТЬ ВСТУПИТИ В ГЕТТИНГЕНСКИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ФІЛОСОФІЇ, ПРИРОДНИЧИХ НАУК І МОВ. ЧЕРЕЗ РІК ВІН ПЕРЕЙШОВ В БЕРЛІНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ПРИЙНЯВШИ НА СЕБЕ ОБОВ'ЯЗКИ ВИКЛАДАЧА В ОДНІЙ З ТАМТЕШНІХ ШКІЛ. КОЛИ ПОЧАЛАСЯ ВІЙНА 1813, ВІН ВСТУПИВ ВОЛОНТЕРОМ В КОРПУС ЛЮТЦОВА. ТУТ ВІН ЗІЙШОВСЯ ЗІ СВОЇМИ МАЙБУТНІМИ СПІВРОБІТНИКАМИ ПО ПЕДАГОГІЧНОЇ СПРАВИ, МІДДЕНДОРФ І ЛАНДЕНТАЛЕМ. ЕНТУЗІАЗМ ФРЕБЕЛЯ, ПОСТІЙНО ЧИТАВ СВОЇМ ДРУЗЯМ ЛЕКЦІЇ НА ТЕМУ ПРО ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ, ПЕРЕДАВСЯ І ОСТАННІМ. ПІСЛЯ ПОХОДУ, В 1814, ФРЕБЕЛЬ СТАВ АСИСТЕНТОМ ПРОФЕСОРА ВЕЙСА ПРИ МІНЕРАЛОГІЧНОМУ МУЗЕЇ В БЕРЛІНІ, АЛЕ СКОРО ВІДМОВИВСЯ ВІД ЦЬОГО МІСЦЯ, ВІДХИЛИВ ЗАПРОПОНОВАНУ ЙОМУ СТОКГОЛЬМСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТОМ КАФЕДРУ І ЗАЛИШИВ БЕРЛІН.

13 ЛИСТОПАДА 1816 ФРЕБЕЛЬ ВІДКРИВ У ГРІСГЕЙМЕ ПЕРШИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД, ОРГАНІЗОВАНЕ ЗА ЙОГО СИСТЕМІ. У ЦЮ ШКОЛУ СПОЧАТКУ НАДІЙШЛИ ЙОГО П'ЯТЬ ПЛЕМІННИКІВ, ПОТІМ ЩЕ БРАТ ЛАНГЕНТАЛЬ. У НАСТУПНОМУ РОЦІ ВДОВА ЙОГО БРАТА КУПИЛА НЕВЕЛИЧКИЙ МАЄТОК В КЕЙЛЬГАУ, НЕДАЛЕКО ВІД РУДОЛЬШТАДТ, КУДИ І БУЛА ПЕРЕВЕДЕНА ШКОЛА ФРЕБЕЛЯ МАТЕРІАЛЬНЕ ЇЇ СТАН БУВ ВКРАЙ СКРУТНЕ. КРІМ САМОГО ФРЕБЕЛЯ, ВИКЛАДАЧАМИ БУЛИ ЛАНГЕНТАЛЬ, МІДДЕНДОРФ І ПЛЕМІННИК ОСТАННЬОГО, БАРОН.

В 1818 ФРЕБЕЛЬ ОДРУЖИВСЯ. ЙОГО ДРУЖИНА ЗАХОПИЛАСЯ ЙОГО ІДЕЯМИ І ПОЖЕРТВУВАЛА НА ЇХ ЗДІЙСНЕННЯ ВЕСЬ СВІЙ СТАТОК. ТЕ Ж САМЕ ЗРОБИВ І БРАТ ФРЕБЕЛЯ, ХРИСТИЯН: ПРОДАВШИ СВОЄ ТОРГОВЕ СПРАВУ, ВІН ПЕРЕСЕЛИВСЯ В КЕЙЛЬГАУ І СТАВ ДИРЕКТОРОМ УЧИЛИЩА. МАЛО ПОМАЛУ ШКОЛА ФРЕБЕЛЯ ПОЧАЛА ПРОЦВІТАТИ. В 1821 – 1825 РОКАХ У НІЙ НАЛІЧУВАЛОСЯ БЛИЗЬКО 60 ВИХОВАНЦІВ. ДО ЦЬОГО ПЕРІОДУ ВІДНОСИТЬСЯ СКЛАДАННЯ ГОЛОВНОГО ЛІТЕРАТУРНОЇ ПРАЦІ ФРЕБЕЛЯ: "ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ", НАДРУКОВАНОГО В 1826.

ВНАСЛІДОК ПОМИЛКОВИХ ЧУТОК ПРО АТЕЇСТИЧНОМУ І НЕБЕЗПЕЧНОМУ ДЛЯ УРЯДУ НАПРЯМКУ ФРЕБЕЛІВСЬКОГО ЗАКЛАДИ, КНЯЗЬ ШВАРЦБУРГСКІЙ ПОСЛАВ У КЕЙЛЬГАУ, НА ВИМОГУ ПРУССІЇ, РЕВІЗОРА. ХОЧА ОСТАННІЙ І ВІДГУКНУВСЯ В СВОЄМУ ЗВІТІ ПРО УЧБОВИЙ ЗАКЛАД ФРЕБЕЛЬ З ВЕЛИКОЮ ПОХВАЛОЮ, АЛЕ ДОВІРА СУСПІЛЬСТВА БУЛО ПІДІРВАНО, І ФРЕБЕЛЬ ПОЗБУВСЯ БІЛЬШОЇ КІЛЬКОСТІ СВОЇХ ВИХОВАНЦІВ. ПЕРЕДАВШИ ШКОЛУ БАРОНУ, ФРЕБЕЛЬ ВІДПРАВИВСЯ В ШВЕЙЦАРІЮ. ТАМ, У КАНТОНІ ЛЮЦЕРН, ВІН ВЗЯВСЯ ЗА ПРИСТРІЙ НАРОДНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЗА СВОЄЮ ІДЕЄЮ, АЛЕ, ВНАСЛІДОК ВОРОЖНЕЧІ МІСЦЕВОГО ДУХОВЕНСТВА, ПЕРЕНІС СВОЮ ШКОЛУ В ВІЛЛІСАУ, ДЕ ДОСЯГ ТАКОГО УСПІХУ, ЩО КАНТОНАЛЬНОЇ УПРАВЛІННЯ БЕРНА ДОРУЧИЛО ЙОМУ ПРИСТРІЙ БУДИНКУ ДЛЯ СИРІТ У БУРГДОРФЕ. ТУТ У НЬОГО ВПЕРШЕ ВИНИКЛА ДУМКА ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ МАЛОЛІТНІХ ДІТЕЙ; ТУТ ЖЕ ВІН МІГ ВИПРОБУВАТИ НА ДІЛІ СВОЮ ТЕОРІЮ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ І СВОЇ "ДАРИ".

В 1836 ФРЕБЕЛЬ ПОВЕРНУВСЯ В КЕЙЛЬГАУ, ТАК ЯК ЙОГО ДРУЖИНА НЕ ПЕРЕНОСИЛА СУВОРОГО КЛІМАТУ В БУРГДОРФЕ. В 1839 ВІН ПРОЧИТАВ В ДРЕЗДЕНІ, У ПРИСУТНОСТІ КОРОЛЕВИ САКСОНСЬКОЇ, ЛЕКЦІЮ ПРО ШКОЛИ ДЛЯ МАЛОЛІТНІХ ДІТЕЙ; ЛЕКЦІЯ ЦЯ НЕ МАЛА УСПІХУ. В1840 ВІН ПЕРЕСЕЛИВСЯ В БЛАНКЕНБУРГ, ДЕ І ВІДКРИВ ПЕРШИЙ НАВЧАЛЬНИЙ І ВИХОВНИЙ ЗАКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ, НАЗВАВШИ ЙОГО " ДИТЯЧИМ САДОМ ". ТАК, ЙОГО ПЕРШИЙ ДИТЯЧИЙ САД БУВ ВІДКРИТИЙ В ДЕНЬ 400-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ ДРУКАРСТВА. У ТОЙ ЖЕ ЧАС ФРЕБЕЛЬ ПОЧАВ ВИДАВАТИ НЕДІЛЬНУ ГАЗЕТУ, З ДЕВІЗОМ: "БУДЕМО ЖИТИ ДЛЯ НАШИХ ДІТЕЙ!" НЕВДОВЗІ ПОМЕРЛА ЙОГО ДРУЖИНА, ПОМІЧНИЦЯ ЙОГО В УСІХ ПІДПРИЄМСТВАХ, І ФРЕБЕЛЬ ЗНОВУ ПЕРЕСЕЛИВСЯ В КЕЙЛЬГАУ, ДЕ НАПИСАВ СВОЇ "МАТЕРИНСЬКІ ПІСНІ"; МУЗИКУ ДО НИХ СТВОРИВ РОБЕРТ КЕЛЬ, А МАЛЮНКИ – ХУДОЖНИК УНГЕР. ТОДІ Ж ЇМ БУЛИ ПІДГОТОВЛЕНІ ПЕРШІ "ДИТЯЧІ САДІВНИЦІ".

В 1848 ФРЕБЕЛЬ ВІДПРАВИВСЯ В РУДОЛЬШТАДТ НА З'ЇЗД НІМЕЦЬКИХ ВЧИТЕЛІВ, ДЕ ЙОГО ПЕДАГОГІЧНЕ ВЧЕННЯ ПІДДАЛОСЯ ТАКИЙ СУВОРІЙ КРИТИЦІ, ЩО ВІН БУВ ЗМУШЕНИЙ ВЗЯТИ НАЗАД СВОЇ ПРОПОЗИЦІЇ. ОДРУЖИВШИСЬ ВДРУГЕ НА ОДНІЙ ЗІ СВОЇХ УЧЕНИЦЬ, ФРЕБЕЛЬ ВІДПРАВИВСЯ В ГАМБУРГ ДЛЯ ЗАСНУВАННЯ ТАМ ДИТЯЧОГО САДУ.

В 1850 ГЕРЦОГ МЕЙНІНГЕНСЬКОГО, ЗАЦІКАВЛЕНИЙ ВЧЕННЯМ ФРЕБЕЛЯ, НАДАВ У ЙОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ СВІЙ ЗАМОК МАРІЄНТАЛЬ.

В 1852, БУДУЧИ ПРИСУТНІМ НА З'ЇЗДІ ВЧИТЕЛІВ У ГОТІ, ФРЕБЕЛЬ БУВ ПРЕДМЕТОМ ЗАХОПЛЕНИХ ОВАЦІЙ, АЛЕ ЙОГО ЖИТТЄВІ СИЛИ БУЛИ ВЖЕ ПІДТОЧЕНІ, І ВІН ПОМЕР 17 ЛИПНЯ ТОГО Ж РОКУ В МАРІЄНТАЛІ, ДЕ ПРАЦЮВАВ НАД УСТАНОВОЮ ШКОЛИ ДЛЯ ДИТЯЧИХ САДІВНИЦЬ.

  СОФІЯ ФЕДОРІВНА РУСОВА

 18 ЛЮТОГО 1856 Р. – НАРОДИЛАСЯ У С. ОЛЕШНЯ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ У ВИСОКООСВІЧЕНІЙ РОДИНІ ЛІНДФОРСІВ.
 1866 Р. – ПЕРЕЇЗД СІМ'Ї ЛІНДФОРСІВ ДО КИЄВА. ВСТУП СОФІЇ ДО ФУНДУКЛЕЇВСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ.
 1870 Р. – ЗАКІНЧИЛА ФУНДУКЛЕЇВСЬКУ ГІМНАЗІЮ З ЗОЛОТОЮ МЕДАЛЛЮ.
 1871 Р. – СМЕРТЬ БАТЬКА. ВІДКРИТТЯ ПЕРШОГО ДИТЯЧОГО САДКА У КИЄВІ СЕСТРАМИ ЛІНДФОРС – МАРІЄЮ ТА  СОФІЄЮ.
 1872 Р. – СТАЛА ЧЛЕНОМ УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА В М. КИЄВІ, КУДИ ВХОДИЛИ ВІДОМІ ДІЯЧІ НАУКИ Й  МИСТЕЦТВА – В. АНТОНОВИЧ, Ф. ВОВК, М. ДРАГОМАНОВ, П. ЖИТЕЦЬКИЙ, О. О'КОННОР, П. КОСАЧ, М. ЛИСЕНКО,  О. РУСОВ, М. СТАРИЦЬКИЙ, П. ЧУБИНСЬКИЙ.
 1874 Р. – ВИЙШЛА ЗАМІЖ ЗА ОЛЕКСАНДРА РУСОВА.
1876 Р. – ПОДРУЖЖЯ РУСОВИХ ПЕРЕВЕЗЛИ НА УКРАЇНУ ПІДГОТОВЛЕНІ НИМИ ТА ВИДАНІ У ПРАЗІ ДВА ТОМИ „КОБЗАРЯ” Т. ШЕВЧЕНКА, КУДИ ВВІЙШЛИ ЗАБОРОНЕНІ РУКОПИСНІ ВІРШІ ПОЕТА БЕЗ ЦЕНЗУРНИХ СКОРОЧЕНЬ.
1876–1901 РР. – ЗДІЙСНЮВАЛА АКТИВНЕ ГРОМАДСЬКЕ І КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ У ЧЕРНІГОВІ, ЄЛИСАВЕТГРАДІ, ХАРКОВІ, ОДЕСІ, ХЕРСОНІ, ВІННИЦІ.
1880–1905 РР. – У БОРОТЬБІ ЗА НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНЕ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ С. РУСОВУ ЗААРЕШТОВУВАЛИ П’ЯТЬ РАЗІВ.
1902 Р. – ВИМУШЕНИЙ ПЕРЕЇЗД РОДИНИ РУСОВИХ ІЗ ПОЛТАВИ ДО ПЕТЕРБУРГА.
1905 Р. – УЧАСТЬ У ВСЕРОСІЙСЬКОМУ З’ЇЗДІ ВЧИТЕЛІВ У ПЕТЕРБУРЗІ.
1906 Р. – ВИДАННЯ ДВОХ ПІДРУЧНИКІВ НА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ: „ПОЧАТКОВА ГЕОГРАФІЯ” І „БУКВАР”.
1907 Р. – ВИЙШЛА СТАТТЯ „ХРОНІКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ” В ЖУРНАЛІ „РУССКАЯ ШКОЛА”.
1909 Р. – ПЕРЕЇЗД ДО КИЄВА, ПОЧАТОК РОБОТИ ВИКЛАДАЧЕМ ПЕДАГОГІКИ У ФРЕБЕЛІВСЬКОМУ ЖІНОЧОМУ ІНСТИТУТІ.
1910 Р. – ВИКЛАДАЧ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ У КОМЕРЦІЙНОМУ ІНСТИТУТІ, ЧЛЕН ВЧИТЕЛЬСЬКОЇ КОЛЕГІЇ КОМЕРЦІЙНОЇ ШКОЛИ І ВЧИТЕЛЬСЬКОГО ТОВАРИСТВА.
1910–1914 РР. – СПІВРЕДАКТОР ТА АВТОР ПУБЛІКАЦІЙ ПЕРШОГО УКРАЇНОМОВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ЧАСОПИСУ „СВІТЛО”.
1911–1913 РР. – ПОЇЗДКИ ДО БРЮССЕЛЯ ТА БЕРЛІНУ, ЗНАЙОМСТВО З РОБОТОЮ ЗАРУБІЖНИХ ДИТЯЧИХ САДКІВ.
1915 Р. – ЕВАКУАЦІЯ РОДИНИ РУСОВИХ ДО САРАТОВА, ДЕ ПЕРЕБУВАВ КОМЕРЦІЙНИЙ ІНСТИТУТ У РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. СМЕРТЬ ЧОЛОВІКА – О. РУСОВА.
1916 Р. – ПОВЕРНУЛАСЬ ДО КИЄВА: ВИКЛАДАЛА ПЕДАГОГІКУ У ФРЕБЕЛІВСЬКОМУ ІНСТИТУТІ, ФРАНЦУЗЬКУ МОВУ – У КОМЕРЦІЙНОМУ.
1917 Р. – ПРАЦЮВАЛА У ЦЕНТРАЛЬНІЙ РАДІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (УНР) ПІД КЕРІВНИЦТВОМ М. ГРУШЕВСЬКОГО. ОЧОЛЮВАЛА ДВА ВІДДІЛИ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ УКРАЇНИ – ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ТА ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ.
7 ЛИСТОПАДА 1917 Р. – ВИСТУПИЛА СПІВЗАСНОВНИКОМ ПЕДАГОГІЧНОЇ АКАДЕМІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ УКРАЇНОЗНАВСТВА.
1917–1920 РР. – ГОЛОВА ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ УЧИТЕЛЬСЬКОЇ СПІЛКИ, ЧЛЕН РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ ЧАСОПИСУ „ВІЛЬНА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА”.
1919 Р. – ЧИТАЛА ЛЕКЦІЇ У М. КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ У ПЕРШОМУ УКРАЇНСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ НА ЗАПРОШЕННЯ РЕКТОРА І. ОГІЄНКА.
1920 Р. – ПРИЙНЯЛА РІШЕННЯ ЕМІГРУВАТИ ЧЕРЕЗ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ – ПЕРЕЙШЛА РІЧКУ ЗБРУЧ І ДІСТАЛАСЯ ДО М. ЛЬВІВ.
1921 Р. – ОТРИМАЛА ЗАПРОШЕННЯ ЧИТАТИ ЛЕКЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ У ПОДЕБРАДАХ У ЧЕХІЇ. УКРАЇНСЬКА ЖІНОЧА РАДА ДЕЛЕГУВАЛА С. РУСОВУ У М. ГААЗ НА ЗБОРИ ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНОЇ ЖІНОЧОЇ РАДИ. ВІД НЕЇ СВІТОВА ГРОМАДСЬКІСТЬ ДІЗНАЛАСЬ ПРО ГОЛОД В УКРАЇНІ.
1923–1927 РР. – БРАЛА УЧАСТЬ У РОЗРОБЦІ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПИТАНЬ ЩОДО СТВОРЕННЯ У М. ПРАГА УКРАЇНСЬКОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ ІМ. М. ДРАГОМАНОВА. БУЛИ НАДРУКОВАНІ НОВІ ПРАЦІ С. РУСОВОЇ – „ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ”, „ДИДАКТИКА”, „НОВІ МЕТОДИ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ” ТА ІН.
1937 Р. – УВІЙШЛА ДО РАДИ СВІТОВОГО СОЮЗУ ЖІНОК.
5 ЛЮТОГО 1940 Р. – СОФІЯ РУСОВА ПОМЕРЛА У ПРАЗІ, ДЕ Й ПОХОВАНА.

НАЙВАЖЛИВІШІ ПРИНЦИПИ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ С.РУСОВОЇ:

– ГУМАНІЗМ;
– ДЕМОКРАТИЗМ;
– НАРОДНІСТЬ;
– ПРИРОДОВІДПОВІДНІСТЬ;
– КУЛЬТУРОВІДПОВІДНІСТЬ;
– ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД;
– СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ВИХОВАННЯ;
– ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ.

ІДЕЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ СОФІЇ РУСОВОЇ

ЦЕНТРАЛЬНЕ МІСЦЕ В БАГАТОГРАННІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВЧЕНОЇ ЗАЙМАЄ КОНЦЕПЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ І НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ, У МЕЖАХ ЯКОЇ ОТРИМАЛИ СВОЄРІДНУ ІНТЕРПРЕТАЦІЮ НАЙВАЖЛИВІШІ ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ – МЕТА, ЗАВДАННЯ, ЗМІСТ, МЕТОДИ, ПРИНЦИПИ, ФОРМИ ОСВІТИ, НАВЧАННЯ Й ВИХОВАННЯ.
ІДЕЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ – ГОЛОВНА Й ВИЗНАЧАЛЬНА В ПЕДАГОГІЧНІЙ КОНЦЕПЦІЇ С.РУСОВОЇ. У ЦЕНТРІ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ВЧЕНОЇ ПЕРЕБУВАЄ ДИТИНА З ЇЇ ПРИРОДЖЕНИМИ ЗАДАТКАМИ, ЗДІБНОСТЯМИ, МОЖЛИВОСТЯМИ, ТАЛАНТАМИ.
ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ – ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ВІДЗНАЧЕНИХ ЧИННИКІВ, А ТАКОЖ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ І ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКОЇ МОРАЛІ; ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО ЗРІЛОЇ, ПРАЦЕЛЮБНОЇ, ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ, ЗДАТНОЇ ДО СВІДОМОГО СУСПІЛЬНОГО ВИБОРУ І ЗБАГАЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО, ДУХОВНОГО, ЕКОНОМІЧНОГО, СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО І КУЛЬТУРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СВОГО НАРОДУ.

КОНЦЕПЦІЯ РІДНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

УСПІШНО ВИРІШУВАТИ ЦІ ЗАВДАННЯ ПОКЛИКАНА РІДНА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА – ШКОЛА РІДНОЇ МОВИ, ГУМАННА Й ДЕМОКРАТИЧНА, У ЯКІЙ УСЯ СТРУКТУРА, СИСТЕМА, МЕТА Й ЗАВДАННЯ, ЗМІСТ І МЕТОДИ, ПРИНЦИПИ І ФОРМИ, САМ ДУХ НАПОВНЕНІ ІДЕЄЮ УКРАЇНСТВА, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВСЕБІЧНОГО І ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ.
СИСТЕМА ОСВІТИ, ШКОЛА, ВИХОВАННЯ, ЗА РУСОВОЮ, ПОВИННІ ЗДІЙСНЮВАТИСЯ, НАСАМПЕРЕД, ЗГІДНО З ПРИНЦИПОМ ПРИРОДОВІДПОВІДНОСТІ ВИХОВАННЯ, ЯКИЙ ПЕРЕДБАЧАЄ, ЩО ВИХОВАННЯ ПОВИННО ҐРУНТУВАТИСЯ НА НАУКОВОМУ РОЗУМІННІ ПРИРОДНИХ І СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ, УЗГОДЖУВАТИСЯ З ЗАГАЛЬНИМИ ЗАКОНАМИ РОЗВИТКУ ПРИРОДИ І ЛЮДИНИ.

  КОСТЯНТИН ДМИТРОВИЧ УШИНСЬКИЙ

 ВИДАТНИЙ ПЕДАГОГ КОСТЯНТИН ДМИТРОВИЧ УШИНСЬКИЙ (1824-1870) НАРОДИВСЯ В ТУЛІ. ОСВІТУ ЗДОБУВ,  НАВЧАЮЧИСЬ У НОВГОРОД-СІВЕРСЬКІЙ ГІМНАЗІЇ, ПІЗНІШЕ НА ЮРИДИЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ МОСКОВСЬКОГО  УНІВЕРСИТЕТУ. ЗГОДОМ НА ЙОГО БАЗІ СКЛАВ МАГІСТЕРСЬКИЙ ЕКЗАМЕН І ПОСІВ МІСЦЕ ПРОФЕСОРА У  ДЕМИДІВСЬКОМУ ЛІЦЕЇ М. ЯРОСЛАВЛЯ. ПІЗНІШЕ У ЯРОСЛАВСЬКОМУ ЛІЦЕЇ ПРАЦЮВАВ ПРОФЕСОРОМ  КАМЕРАЛЬНИХ НАУК. У 1854 РОЦІ ОТРИМАВ ПОСАДУ ВИКЛАДАЧА РОСІЙСЬКОЇ МОВИ ТА ІНСПЕКТОРА КЛАСІВ У  ГАТЧИНСЬКОМУ СИРІТСЬКОМУ ІНСТИТУТІ, В ЯКОМУ ВІДПРАЦЮВАВ БІЛЯ 5 РОКІВ. ПІСЛЯ ЦЬОГО ЙОГО ЗАПРОСИЛИ НА  ПОСАДУ ІНСПЕКТОРА СМОЛЬНОГО ІНСТИТУТУ ШЛЯХЕТНИХ ДІВЧАТ. ВОДНОЧАС ПРАЦЮВАВ РЕДАКТОРОМ "ЖУРНАЛА  МИНИСТЕРСТВА НАРОДНОГО ПРОСВЕЩЕНИЯ". У 1862 Р. ЧЕРЕЗ УСКЛАДНЕННЯ СТОСУНКІВ ІЗ КЕРІВНИЦТВОМ ЗАЛИШИВ РОБОТУ В СМОЛЬНОМУ ІНСТИТУТІ Й ЗА ВІДРЯДЖЕННЯМ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ ВИЇХАВ ЗА КОРДОН ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ДОСВІДУ ЖІНОЧОЇ ОСВІТИ (АВСТРІЯ, ШВЕЙЦАРІЯ, БЕЛЬГІЯ, ФРАНЦІЯ, НІМЕЧЧИНА). У СЕРЕДИНІ 1867 Р. ПОВЕРНУВСЯ НА БАТЬКІВЩИНУ.

ПАЛКО ЛЮБИВ УКРАЇНУ. У ПРИВАТНОМУ ЛИСТІ ВІД 9.12.1863 Р. ДО ВІДОМОГО ПЕДАГОГА МОДЗАЛЕВСЬКОГО ВИЗНАВАВ СЕБЕ УКРАЇНЦЕМ.

ЙОГО ТВОРЧУ СПАДЩИНУ СКЛАДАЮТЬ ТАКІ ТВОРИ: "ЛЮДИНА ЯК ПРЕДМЕТ ВИХОВАННЯ ", " ПРО КОРИСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ГРОМАДСЬКОМУ ВИХОВАННІ", ,/ІРО ЕЛЕМЕНТИ ШКОЛИ", "ПРОЕКТ УЧИТЕЛЬСЬКОЇ СЕМІНАРІЇ, "ПРАЦЯ В ЇЇ ПСИХІЧНОМУ І ВИХОВНОМУ ЗНАЧЕННІ", "НЕДІЛЬНІ ШКОЛИ", "ПЕДАГОГІЧНА ПОДОРОЖ ДО ШВЕЙЦАРІЇ" ТА ІН. СВОЇ ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ВЧЕНИЙ РЕАЛІЗУВАВ У СВОЇХ ПІДРУЧНИКАХ "РІДНЕ СЛОВО " ТА "ДИТЯЧИЙ СВІТ".

ВИСОКИЙ РІВЕНЬ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЦЬОГО ТАЛАНОВИТОГО ВЧЕНОГО-ПЕДАГОГА ПОЯСНЮЄТЬСЯ ТИМ, ЩО ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВІН РОЗГЛЯДАВ НЕ ЛИШЕ ІЗ СУТО ПЕДАГОГІЧНОГО БОКУ, А Й З БОКУ ОГЛЯДУ ФІЛОСОФІЇ, ПСИХОЛОГІЇ, АНАТОМІЇ ТА ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ, ІСТОРІЇ ТА ЖИВОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ. ПЕДАГОГІКУ ВВАЖАВ ОДНОЧАСНО НАУКОЮ І МИСТЕЦТВОМ.

СТОСОВНО ЦЬОГО У СВОЇЙ ПРАЦІ "ЛЮДИНА ЯК ПРЕДМЕТ ВИХОВАННЯ" ОБҐРУНТУВАВ ТВЕРДЖЕННЯ ПРО ТЕ, ЩО ПЕДАГОГІКА – "НАЙБІЛЬШЕ, НАЙСКЛАДНІШЕ, НАЙВИЩЕ Й НАЙНЕОБХІДНІШЕ З УСІХ МИСТЕЦТВ", ОСКІЛЬКИ ВОНА, ПОДІБНО ДО МИСТЕЦТВА, СПИРАЄТЬСЯ "НА БЕЗЛІЧ СКЛАДНИХ І ОБШИРНИХ НАУК", ВИМАГАЄ "ЗДІБНОСТЕЙ І НАХИЛІВ", ПРАГНЕ ДО "ІДЕАЛУ ДОСКОНАЛОЇ ЛЮДИНИ".

ХОЛІЗМ (КОМПЛЕКСНІСТЬ) ЯК МЕТОД ПІЗНАННЯ, ЩО СТАЄ ВИЗНАЧАЛЬНИМ В ІНФОРМАЦІЙНИХ СУСПІЛЬСТВАХ ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ, МАЙЖЕ ПІВТОРИ СОТНІ РОКІВ ТОМУ БУВ ВЛАСТИВИЙ ТВОРЧИМ ПОШУКАМ УШИНСЬКОГО. У ЗГАДАНІЙ ПРАЦІ З ПРИВОДУ ЦЬОГО ВІН ПИСАВ: "ЯКЩО ПЕДАГОГІКА ХОЧЕ ВИХОВАТИ ЛЮДИНУ В УСІХ ВІДНОШЕННЯХ, ТО ВОНА ПОВИННА ПЕРШЕ ПІЗНАТИ ЇЇ В УСІХ ВІДНОШЕННЯХ". ЗВАЖАЮЧИ НА ЦЕ, ВИХОВАТЕЛЮ СЛІД ПРАГНУТИ ПІЗНАТИ ЛЮДИНУ ТАКОЮ, "ЯКОЮ ВОНА Є НАСПРАВДІ, З УСІМА ЇЇ СЛАБКОСТЯМИ І В УСІЙ ЇЇ ВЕЛИЧІ, З УСІМА ЇЇ БУДЕННИМИ ДРІБНИМИ ПОТРЕБАМИ І З УСІМА ВЕЛИКИМИ ДУХОВНИМИ ВИМОГАМИ". ВІН ТІЛЬКИ ТОДІ ЗМОЖЕ "ЧЕРПАТИ" В САМІЙ ПРИРОДІ ЛЮДИНИ ЗАСОБИ ВИХОВНОГО ВПЛИВУ, КОЛИ ЧІТКО ЗНАТИМЕ "СПОНУКАЛЬНІ ПРИЧИНИ НАЙБРУДНІШИХ І НАЙВИЩИХ ВЧИНКІВ, ІСТОРІЮ ЗАРОДЖЕННЯ ЗЛОЧИННИХ І ВЕЛИКИХ ДУМОК, ІСТОРІЮ РОЗВИТКУ БУДЬ-ЯКОЇ ПРИСТРАСТІ Й БУДЬ-ЯКОГО ХАРАКТЕРУ".

ОДНІЄЮ З ОСНОВНИХ, ПРОПАГОВАНИХ К.Д.УШИНСЬКИМ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ, Є ІДЕЯ НАРОДНОСТІ У ВИХОВАННІ, ЯКУ ВІН ВВАЖАВ ОСНОВОЮ ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ ПІДРОСТАЮЧИХ ПОКОЛІНЬ. У СВОЇХ ОБҐРУНТУВАННЯХ УЧЕНИЙ ВИХОДИТЬ ІЗ ТОГО, ЩО КОЖНИЙ НАРОД УПРОДОВЖ ВЛАСНОЇ ІСТОРІЇ ВИРОБИВ НЕ ТІЛЬКИ ВІДПОВІДНІ РИСИ НАТУРИ, "СИЛИ ХАРАКТЕРУ" – НЕЗМІННОГО "СКАРБУ", А Й "ХАРАКТЕРИСТИЧНІ РИСИ" ЗОВНІШНОСТІ, ЯКІ "ВИТРИМУЮТЬ НАТИСК СТОЛІТЬ І НЕ ВИЧЕРПУЮТЬСЯ МІЛЬЙОНАМИ ОКРЕМИХ ОСОБИН", ДОЗВОЛЯЮЧИ, НАПРИКЛАД, ЄВРЕЯМ СЕРЕД НАЙРІЗНОМАНІТНІШИХ НАРОДНОСТЕЙ "ШІСТНАДЦЯТЬ СТОЛІТЬ" ЗБЕРІГАТИ "СВІЙ РІЗКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИП". ТАКИМ ЧИНОМ, "… КОЖНОМУ НАРОДОВІ СУДИЛОСЯ ВІДІГРАТИ В ІСТОРІЇ СВОЮ ОСОБЛИВУ РОЛЬ, І ЯКЩО ВІН ЗАБУВ ЦЮ РОЛЬ, ТО ПОВИНЕН ЗІЙТИ ЗІ СЦЕНИ: ВІН БІЛЬШЕ НЕ ПОТРІБЕН. ІСТОРІЯ НЕ ТЕРПИТЬ ПОВТОРЕНЬ. НАРОД БЕЗ НАРОДНОСТІ – ТІЛО БЕЗ ДУШІ, ЯКОМУ ЛИШАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ПІДДАТИСЯ ЗАКОНОВІ РОЗКЛАДУ І ЗНИЩИТИСЯ В ІНШИХ ТІЛАХ, ЩО ЗБЕРЕГЛИ СВОЮ САМОБУТНІСТЬ" (ПЕДАГОГІКА: ХРЕСТОМАТІЯ / УКЛАД.: А.І.КУЗЬМІНСЬКИЙ,

ВЛ.ОМЕЛЯНЕНКО. – К., 2003. – С. 336). ОДНАК ВИХОВАННЯ НЕ ПОВИННО УКОРІНЮВАТИ ВАДИ НАРОДНОСТІ ("УПЕРТІСТЬ АНГЛІЙЦЯ", "ПИХУ ФРАНЦУЗА" І Т. Д.), ОСКІЛЬКИ Є ТІЛЬКИ ОДИН "ІДЕАЛ ДОВЕРШЕНОСТІ", ПЕРЕД ЯКИМ СХИЛЯЮТЬСЯ ВСІ НАРОДНОСТІ – ЦЕ "ІДЕАЛ, ЩО ЙОГО ДАЄ НАМ ХРИСТИЯНСТВО". АЛЕ КОЖНИЙ НАРОД ІДЕ ДО СПІЛЬНОГО ІДЕАЛУ СВОЇМ ШЛЯХОМ. "ЗАГАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ" ДЛЯ ВСІХ НАРОДІВ НЕМАЄ. У КОЖНОГО НАРОДУ ВОНА – СВОЯ, ОСОБЛИВА, ХОЧ ВИХОВНИЙ ДОСВІД ІНШИХ НАРОДІВ Є ""ДОРОГОЦІННОЮ СПАДЩИНОЮ ДЛЯ ВСІХ".

У СТАТТІ "РІДНЕ СЛОВО" ВЕЛИКИЙ ПЕДАГОГ ДОВОДИТЬ, ЩО ГОЛОВНОЮ ОЗНАКОЮ НАРОДНОСТІ, "НЕВ'ЯНУЧИМ ЦВІТОМ УСЬОГО ДУХОВНОГО ЖИТТЯ" НАРОДУ Є ЙОГО МОВА. ЗВАЖАЮЧИ НА ЦЕ, ДІТИ У ШКОЛАХ ПОВИННІ НАВЧАТИСЯ РІДНОЮ МОВОЮ, ЩО МАЄ НЕ ЛИШЕ ВЕЛИКЕ ПЕДАГОГІЧНЕ, А Й ПОЛІТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ.

НИЗКУ ЦІННИХ ПОРАД ДАВ К.Д.УШИНСЬКИЙ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ШКОЛІ. СЕРЕД НАЙВАЖЛИВІШИХ УМОВ ВИЗНАЧАВ УВАГУ, ЯКУ НАЗИВАВ "ВОРОТАМИ, ЯКІ ВІДКРИВАЮТЬ "ДОСТУП ДО ДУШІ ВИХОВАНЦЯ". ВИЗНАЧАВ НЕ ТІЛЬКИ "МОРАЛЬНІ", А Й "ФІЗИЧНІ" ПРИЧИНИ ЇЇ ЗНИКНЕННЯ (СОНЛИВИЙ СТАН, ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО ЖИТТЯ, СПЕКА В КІМНАТІ, НЕСТАЧА КИСНЮ, НЕРУХОМІСТЬ ТІЛА, ПЕРЕПОВНЕННЯ ШЛУНКА ТОЩО). ВЕЛИКОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПІДТРИМУВАННЯ УВАГИ НАДАВАВ НАОЧНОМУ НАВЧАННЮ, "ПАСИВНОМУ" ТА "АКТИВНОМУ" ПОВТОРЕННЮ, НАГАДУВАННЮ.

СЕРЕД ПРОВІДНИХ ПРИНЦИПІВ ДИДАКТИЧНОЇ СИСТЕМИ ВИДАТНОГО ПЕДАГОГА-МЕТОДИСТА ВИРІЗНЯЮТЬСЯ: ПРИРОДО ВІДПОВІДНІСТЬ НАВЧАННЯ, ЙОГО ВИХОВНИЙ ХАРАКТЕР, НАОЧНІСТЬ, ЗВ'ЯЗОК ІЗ ЖИТТЯМ, СВІДОМІСТЬ ТА АКТИВНІСТЬ, ПОСЛІДОВНІСТЬ ТА СИСТЕМАТИЧНІСТЬ, МІЦНІСТЬ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ. ВАЖЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ У НІЙ НАДАЄТЬСЯ МЕТОДАМ: СИНТЕТИЧНОМУ (ІНДУКТИВНОМУ) ТА АНАЛІТИЧНОМУ (ДЕДУКТИВНОМУ).

УЧИТЕЛЬ, НА ДУМКУ К.Д.УШИНСЬКОГО, ПОКЛИКАНИЙ БУТИ "ЖИВОЮ ЛАНКОЮ" МІЖ МИНУЛИМ ТА МАЙБУТНІМ, "МОГУТНІМ РАТОБОРЦЕМ ІСТИНИ Й ДОБРА", "ОХОРОНЦЕМ СВЯТИХ ЗАПОВІТІВ ЛЮДЕЙ, ЯКІ БОРОЛИСЯ ЗА ІСТИНУ І БЛАГО", БО ЯКЩО МЕДИКАМ "МИ ВВІРЯЄМО НАШЕ ЗДОРОВ'Я", ТО ВИХОВАТЕЛЯМ – "МОРАЛЬНІСТЬ І РОЗУМ ДІТЕЙ НАШИХ", "ЇХ ДУШУ, А РАЗОМ ІЗ ТИМ І МАЙБУТНЄ НАШОЇ ВІТЧИЗНИ".

  АНТОН СЕМЕНОВИЧ МАКАРЕНКО 

АНТОН СЕМЕНОВИЧ МАКАРЕНКО (1888-1939) – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕДАГОГ І ПИСЬМЕННИК. ЙОГО СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ – СУТТЄВИЙ ВНЕСОК У РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ЯК НАУКИ.

НАРОДИВСЯ 13 БЕРЕЗНЯ 1888 Р. В С. БІЛОПІЛЛЯ (НИНІ СУМСЬКА ОБЛ.) У СІМ’Ї РОБІТНИКА ЗАЛІЗНИЧНИХ МАЙСТЕРЕНЬ. ЗАКІНЧИВ МІСЬКЕ ЧОТИРЬОХКЛАСНЕ УЧИЛИЩЕ В КРЮКОВІ (ПОБЛИЗУ КРЕМЕНЧУКА) І ПЕДАГОГІЧНІ КУРСИ ПРИ НЬОМУ

ВЧИТЕЛЬСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ РОЗПОЧАВ У 1905 РОЦІ З РОБОТИ У КРЮКІВСЬКОМУ УЧИЛИЩІ, ПОТІМ ПРАЦЮВАВ У ШКОЛІ СТ. ДОЛИНСЬКА, ЩО НА ХЕРСОНЩИНІ. У ПЕРІОД 1914 – 1917 РР. НАВЧАВСЯ У ПОЛТАВСЬКОМУ УЧИТЕЛЬСЬКОМУ ІНСТИТУТІ. ЗНОВУ УЧИТЕЛЮВАВ У КРЮКОВІ І ПОЛТАВІ. У 1920 Р. МАКАРЕНКУ ДОРУЧИЛИ ОРГАНІЗУВАТИ ПОБЛИЗУ ПОЛТАВИ В С. КОВАЛІВКА КОЛОНІЮ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ. ЗА ПЕРІОД РОБОТИ У ЦЬОМУ ЗАКЛАДІ ВІН СТВОРИВ ПРИНЦИПОВО НОВУ СИСТЕМУ ВИХОВАННЯ, А САМ ЗАКЛАД СТАВ ВІДОМИМ У ВСІЙ КРАЇНІ. У 1921 Р. КОЛОНІЇ ПРИСВОЇЛИ ІМ’Я ГОРЬКОГО.

У 1927 Р. МАКАРЕНКО БРАВ УЧАСТЬ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДИТЯЧОЇ ТРУДОВОЇ КОМУНИ ІМ. ДЗЕРЖИНСЬКОГО В ХАРКОВІ І ЗГОДОМ ОЧОЛИВ ЇЇ. ТУТ ВІН ТАКОЖ ЗАПРОВАДЖУВАВ СВОЮ ВИХОВНУ СИСТЕМУ. У 1985 РОЦІ ЗАЛИШИВ КОМУНУ. ЙОГО ПРИЗНАЧИЛИ ЗАСТУПНИКОМ НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ДИТЯЧИМИ ВИПРАВНИМИ КОЛОНІЯМИ В НКВС. З 1937 Р. ПЕРЕЇХАВ ДО МОСКВИ, ДЕ ЗАЙМАВСЯ ЛІТЕРАТУРНОЮ РОБОТОЮ ТА ЧИТАННЯМ ЛЕКЦІЙ НА ПЕДАГОГІЧНІ ТЕМИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ, БАТЬКІВ І ГРОМАДСЬКОСТІ. ПОМЕР ВИДАТНИЙ ПЕДАГОГ 1 КВІТНЯ 1939 РОКУ.

МАКАРЕНКО ЗАЛИШИВ БАГАТУ ПЕДАГОГІЧНУ СПАДЩИНУ, НАПИСАВ ПОНАД 150 ТВОРІВ (РОМАНИ, ПОВІСТІ, СЦЕНАРІЇ, НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІ СТАТТІ). НАЙБІЛЬШ ВІДОМИМИ Є "ПЕДАГОГІЧНА ПОЕМА", "КНИГА ДЛЯ БАТЬКІВ", "МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ" ТА ІН.

РОЗВИВАЮЧИ ВЧЕННЯ ПРО ЦІЛІ ВИХОВАННЯ, МАКАРЕНКО ВКАЗУВАВ, ЩО ПЕДАГОГ ПОВИНЕН МАТИ ПЕРЕД СОБОЮ ПРОГРАМУ ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИ, ЯКА ОХОПЛЮЄ ВЕСЬ ЗМІСТ ОСОБИСТОСТІ (ЗОВНІШНЯ ПОВЕДІНКА, ВНУТРІШНІ ПЕРЕКОНАННЯ, ГРОМАДЯНСЬКЕ І ПОЛІТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА ЗНАННЯ). ВИХОДЯЧИ З УМОВ ЧАСУ І БУДУЧИ ЙОГО ПРОДУКТОМ, МАКАРЕНКО МЕТУ ВИХОВАННЯ ВБАЧАВ У ПІДГОТОВЦІ КУЛЬТУРНОЇ ЛЮДИНИ, АКТИВНОГО ГРОМАДЯНИНА, ЯКИЙ ПОВИНЕН ОТРИМАТИ ОСВІТУ, БАЖАНО СЕРЕДНЮ КВАЛІФІКАЦІЮ, БУТИ ПОЛІТИЧНО РОЗВИНУТИМ, ДИСЦИПЛІНОВАНИМ ІЗ РОЗВИНУТИМ ПОЧУТТЯМ ОБОВ’ЯЗКУ І ПОНЯТТЯМ ЧЕСТІ, ГОСПОДАРЕМ І ОРГАНІЗАТОРОМ.

СТРИЖНЕМ ПЕДАГОГІКИ МАКАРЕНКА Є СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ВЧЕННЯ ПРО КОЛЕКТИВ.
ПІД КОЛЕКТИВОМ РОЗУМІЄ НЕ ВИПАДКОВЕ ЗІБРАННЯ ЛЮДЕЙ, А ТАКЕ, ЯКЕ ОБ’ЄДНАНЕ СПІЛЬНОЮ СУСПІЛЬНО-ЦІННОЮ МЕТОЮ, СПІЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ІЗ ДОСЯГНЕННЯ ЦІЄЇ МЕТИ, ДЕ НАЯВНІ ОРГАНИ САМОУПРАВЛІННЯ І КООРДИНАЦІЇ ТА ІСНУЮТЬ ВІДНОСИНИ ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ.

КРІМ ЦИХ СУТТЄВИХ ОЗНАК КОЛЕКТИВУ ВАЖЛИВОЮ УМОВОЮ ЙОГО ІСНУВАННЯ НАЗИВАЄ КОНТАКТНІСТЬ: ЧЛЕНИ КОЛЕКТИВУ ПОВИННІ ЗНАТИ ОДИН ОДНОГО І МАТИ ПРО КОЖНОГО ОСОБИСТУ ДУМКУ.
ДЛЯ ПРАВИЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛЕКТИВУ ВАЖЛИВИМ Є ПИТАННЯ ПРО ЙОГО СТРУКТУРУ. МАКАРЕНКО ВВАЖАВ, ЩО СТРУКТУРА КОЛЕКТИВУ ПОВИННА БУТИ БАГАТОВАРІАНТНОЮ І ДИНАМІЧНОЮ.

ВАЖЛИВОЮ СТРУКТУРНОЮ ЛАНКОЮ ЗАГАЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ МАКАРЕНКО НАЗИВАЄ ПЕРВИННИЙ КОЛЕКТИВ. ПЕРВИННИЙ КОЛЕКТИВ ЦЕ СОЦІАЛЬНЕ МІКРОСЕРЕДОВИЩЕ, ЯКЕ СТВОРЮЄТЬСЯ СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ ЗВ’ЯЗКУ МІЖ ОКРЕМОЮ ОСОБОЮ І КОЛЕКТИВОМ, У ЯКОМУ ОКРЕМІ ЙОГО ЧЛЕНИ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ПОСТІЙНОМУ, ДІЛОВОМУ, ТОВАРИСЬКОМУ, ПОБУТОВОМУ ТА ІДЕОЛОГІЧНОМУ ОБ’ЄДНАННІ. САМЕ ПЕРВИННИЙ КОЛЕКТИВ, НА ДУМКУ МАКАРЕНКА, ПОВИНЕН ПЕРШИМ ПРЕДСТАВЛЯТИ І ЗАХИЩАТИ ІНТЕРЕСИ ОСОБИ, ПЕРШИМ РЕАГУВАТИ НА ЇЇ ВЧИНКИ І ПОВЕДІНКУ. ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРВИННОГО КОЛЕКТИВУ МАКАРЕНКО СТАВИВ ПЕВНІ ВИМОГИ: ПОВНА КЕРОВАНІСТЬ (ВМІЩУВАТИ НЕ БІЛЬШЕ 15 ЧЛЕНІВ, ЩОБ НЕ ВИНИКАЛИ БІЛЬШ ДРІБНІШІ ОБ’ЄДНАННЯ НЕФОРМАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ), СОЦІАЛЬНА НЕЙТРАЛЬНІСТЬ (БУТИ НЕ МЕНШИМ 7 ЧОЛОВІК, ЩОБ НЕ ПЕРЕТВОРИТИСЬ У ГРУПУ ДРУЗІВ-ПРИЯТЕЛІВ), НАСТУПНІСТЬ ПОКОЛІНЬ І МОЖЛИВІСТЬ НАГРОМАДЖЕННЯ ТРАДИЦІЙ (ОРГАНІЗАЦІЯ ТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ).

У КОМУНІ ІМ. ДЗЕРЖИНСЬКОГО ПЕРВИННІ КОЛЕКТИВИ-ЗАГОНИ ОРГАНІЗОВУВАЛИСЬ ЗА ПРИНЦИПОМ ОБ’ЄДНАННЯ ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ. ТАКА ОРГАНІЗАЦІЯ ДАВАЛА БІЛЬШИЙ ВИХОВНИЙ ЕФЕКТ. У СТАРШИХ ПІКЛУВАННЯ ПРО МОЛОДШИХ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ ВИХОВУВАЛО НЕОБХІДНІ ДЛЯ РАДЯНСЬКОГО ГРОМАДЯНИНА ЯКОСТІ: УВАГУ ДО ЛЮДИНИ, ВЕЛИКОДУШНІСТЬ, ВИМОГЛИВІСТЬ, ЯКОСТІ МАЙБУТНЬОГО СІМ’ЯНИНА ТА БАГАТО ІНШИХ.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРВИННИХ КОЛЕКТИВІВ ЗДІЙСНЮВАЛАСЬ У ФОРМІ ВИРОБНИЧИХ ЗАГОНІВ. У СТРУКТУРНІЙ ПОБУДОВІ КОЛЕКТИВУ МАКАРЕНКО ВАЖЛИВЕ МІСЦЕ ВІДВОДИВ ОРГАНІЗАЦІЇ ЙОГО КЕРІВНИЦТВА. ЦЕ ПИТАННЯ ВІН ВИРІШУВАВ ПЕРШ ЗА ВСЕ ЧЕРЕЗ РОЗВИТОК ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ, НАЙГОЛОВНІШОЮ УМОВОЮ ІСНУВАННЯ ЯКИХ БУЛА ЇХ РЕГУЛЯРНА ДІЄВІСТЬ. НАЙВИЩИМ ТАКИМ ОРГАНОМ У КОЛЕКТИВАХ МАКАРЕНКА БУЛИ ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ КОЛЕКТИВУ, ЯКІ ВИРІШУВАЛИ БІЛЬШІСТЬ ПИТАНЬ. НА ЦИХ ЗБОРАХ ОБИРАЛИСЯ РОБОЧІ ОРГАНИ САМОВРЯДУВАННЯ: РАДА КОЛЕКТИВУ, САНКОМІСІЯ, ГОСПОДАРСЬКА КОМІСІЯ ТА УПОВНОВАЖЕНІ. РАДУ КОЛЕКТИВУ СКЛАДАЛИ КОМАНДИРИ ПЕРВИННИХ ЗАГОНІВ, ЯКІ ОБИРАЛИСЯ НА ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРАХ, АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАКЛАДУ ТА ПРЕДСТАВНИКИ КОМСОМОЛЬСЬКОЇ І ПІОНЕРСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЙ.

А.С. МАКАРЕНКО ПРИДІЛЯВ ЗНАЧНУ УВАГУ РОЗВИТКУ У ВИХОВАНЦІВ ГРОМАДЯНСЬКИХ ЯКОСТЕЙ, ЩО ПРОСТЕЖУЄТЬСЯ НАВІТЬ У ЙОГО РОЗДУМАХ ПРО ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ В КОЛЕКТИВІ. ЗОКРЕМА, ВІН ВІДЗНАЧАЄ.

А.С. МАКАРЕНКО НАМАГАВСЯ КОЖНУ ДИТИНУ ПЕРЕКОНАТИ, ЩО ВІН НЕ СТІЛЬКИ ПЕДАГОГ, СКІЛЬКИ НАВЧАЄ, ЩОБ ВОНА БУЛА ГРАМОТНОЮ, ПРАЦЮВАЛА НА ВИРОБНИЦТВІ. НАЙМЕНШЕ АНТОН СЕМЕНОВИЧ НАМАГАВСЯ ПОКАЗАТИ ВИХОВАНЦЕВІ, ЩО ВІН ЛИШЕ ВИХОВАНЕЦЬ, ТОБТО ЯВИЩЕ ТІЛЬКИ ПЕДАГОГІЧНЕ, А НЕ СУСПІЛЬНЕ Й НЕ ОСОБИСТЕ. ЙОГО ПІДОПІЧНИЙ ЦЕ ПЕРШ ЗА ВСЕ ГРОМАДЯНИН, А ВІН, ПЕДАГОГ, КЕРУЄ ЖИТТЯМ З ЙОГО Ж, ВИХОВАНЦЯ, ДОПОМОГОЮ.

У СВОЇХ ЗАКЛАДАХ МАКАРЕНКО ЗАПРОВАДИВ МЕТОДИКУ ПАРАЛЕЛЬНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЇ. СУТНІСТЬ ДАНОЇ МЕТОДИКИ ПОЛЯГАЄ НЕ В ПРЯМОМУ ВПЛИВОВІ ВИХОВАТЕЛЯ НА ОСОБИСТІСТЬ ВИХОВАНЦЯ, А ЧЕРЕЗ ПЕРВИННИЙ КОЛЕКТИВ, ДО ЯКОГО ЦЕЙ ВИХОВАНЕЦЬ ВХОДИТЬ. ЦЯ МЕТОДИКА ДОЗВОЛЯЄ ЗНЯТИ ОПІР ДИТИНИ ВИХОВНИМ ВПЛИВАМ, ОСКІЛЬКИ ПОЗИЦІЯ ПЕДАГОГА Є ПРИХОВАНОЮ.

А.С. МАКАРЕНКО ЗАПРОПОНУВАВ КЛАСИФІКАЦІЮ КОЛЕКТИВІВ ЗА СТАДІЯМИ РОЗВИТКУ, ВИДІЛЯЮЧИ ПРИ ЦЬОМУ НАСТУПНІ ЧОТИРИ СТАДІЇ:

• ПЕРША КОЛЕКТИВУ ЩЕ НЕМА, КЕРІВНИК ЗМУШЕНИЙ ВИСТУПАТИ У РОЛІ "ДИКТАТОРА";
• ДРУГА ВИДІЛЯЮТЬСЯ АКТИВІСТИ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ КЕРІВНИКА І БЕРУТЬ НА СЕБЕ ЧАСТИНУ ЙОГО ПОВНОВАЖЕНЬ;
• ТРЕТЯ КОЛЕКТИВ ПОВНІСТЮ СКЛАВСЯ, БІЛЬШІСТЬ ФУНКЦІЙ КЕРІВНИКА ПЕРЕХОДИТЬ ДО ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ;
• ЧЕТВЕРТА КОЖНИЙ ПЕРЕБУВАЄ НА РІВНІ САМОВИХОВАННЯ, СТАВЛЯЧИ КОЛЕКТИВНУ ВИМОГУ САМ ДО СЕБЕ.

ВАЖЛИВОЮ УМОВОЮ РОЗВИТКУ ДИТЯЧОГО КОЛЕКТИВУ МАКАРЕНКО НАЗИВАВ "ЗАКОН РУХУ ВПЕРЕД". ЦЕЙ ЗАКОН ОЗНАЧАЄ ТЕ, ЩО ВИХОВНУ РОБОТУ ТРЕБА БУДУВАТИ ТАК, ЩОБ НЕПЕРЕРВНО РОСЛА ПОТРЕБА ТВОРИТИ ЩОСЬ НОВЕ. У ЦЬОМУ ЗВ’ЯЗКУ МАКАРЕНКО РОЗРОБИВ СИСТЕМУ ПЕРСПЕКТИВНИХ ЛІНІЙ, ЯКА СТАВИЛА ПЕРЕД ВИХОВАНЦЯМИ ДАЛЕКІ І БЛИЗЬКІ ЦІЛІ, ДОЗВОЛЯЛА ЖИТИ КОЛЕКТИВУ НАПРУЖЕНИМ, ЦІЛЕСПРЯМОВАНИМ ЖИТТЯМ. ЦЯ СИСТЕМА ВИГЛЯДАЛА ТАК: БЛИЗЬКА ПЕРСПЕКТИВА ВІРА В ЗАВТРАШНЮ РАДІСТЬ, СЕРЕДНЯ ПЕРСПЕКТИВА ПРОЕКТ КОЛЕКТИВНОЇ ДІЇ, ДЕЩО ВІДДАЛЕНОЇ В ЧАСІ; ДАЛЕКА ПЕРСПЕКТИВА МАЙБУТНЄ ВИХОВАНЦЯ ЧИ МАЙБУТНЄ ЗАКЛАДУ.

ВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ У ЗГУРТУВАННІ КОЛЕКТИВУ МАКАРЕНКО ВІДДАВАВ ТРАДИЦІЯМ, ЯКІ ДАЮТЬ ЗМОГУ ЗБЕРЕГТИ ДОСВІД МИНУЛИХ РОКІВ І ЗДІЙСНИТИ НАСТУПНІСТЬ ПОКОЛІНЬ. ВОНИ Є ТИМ КОЛЕКТИВНИМ ЗАКОНОМ, ЯКИЙ РЕГУЛЮЄ ПОВЕДІНКУ І ПОЗБАВЛЯЄ НЕОБХІДНОСТІ ВИРІШУВАТИ ЩОРАЗУ, ЯК ДІЯТИ. ЖИВУЧИ ЗА ВСТАНОВЛЕНИМИ ТРАДИЦІЯМИ, ВИХОВАНЦІ ПОЧУВАЮТЬ СЕБЕ В ОБСТАНОВЦІ ОСОБЛИВОГО КОЛЕКТИВНОГО ЗАКОНУ, ГОРДЯТЬСЯ НИМ І НАМАГАЮТЬСЯ ЙОГО ПОЛІПШИТИ.

СОЦІАЛЬНІ ПЕДАГОГИ МОЖУТЬ ВИКОРИСТАТИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ІДЕЇ А.С. МАКАРЕНКА СТОСОВНО ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ЯВИЩ, ВИПРАВЛЕННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ. НИМ РІШУЧЕ ПЕРЕСЛІДУВАЛИСЯ ХУЛІГАНСТВО І НАСИЛЛЯ НАД СЛАБКІШИМ. У ТАКИХ ВИПАДКАХ ВИКОРИСТОВУВАЛИСЬ МОРАЛЬНІ ФОРМИ ОСУДУ. У РАЗІ КРАДІЖКИ, І В РАЗІ ПИЯЦТВА ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ КОЛЕКТИВУ МОГЛИ ВИНЕСТИ УХВАЛУ ПРО ЗАТРИМАННЯ ВИПУСКУ ІЗ ЗАКЛАДУ ДО ПЕВНОГО СТРОКУ, ПРО ЗАНЕСЕННЯ ДО ОСОБИСТОЇ СПРАВИ. ПРОТЕ В ОКРЕМИХ ВИПАДКАХ ЗА КРАДІЖКИ ВИХОВАНЦІВ ВІДДАВАЛИ ДО СУДУ. І НЕГАЙНО ЗААРЕШТОВУВАЛИ.

МАКАРЕНКО ПОПЕРЕДЖАВ, "ЗА ПРАВИЛО ТРЕБА ВЗЯТИ ТАКЕ: ЖОДЕН ВЧИНОК ВИХОВАНЦІВ НЕ ПОВИНЕН БУТИ НЕПОМІЧЕНИЙ. У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІЙ ЧАСТИНІ ТРЕБА ПОСТІЙНО РЕЄСТРУВАТИ ВСІ ПОРУШЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ".

СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ В ОСОБІ МАКАРЕНКА ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ У ЙОГО ГЛИБОКОМУ ПЕРЕКОНАННІ, ЩО В ЙОГО КРАЇНІ "ВИХОВАННЮ ПІДЛЯГАЄ НЕ ТІЛЬКИ ДИТИНА, НЕ ТІЛЬКИ ШКОЛЯР, А КОЖЕН ГРОМАДЯНИН НА КОЖНОМУ КРОЦІ. ПІДЛЯГАЄ ВИХОВАННЮ АБО В СПЕЦІАЛЬНО ОРГАНІЗОВАНИХ ФОРМАХ, АБО У ФОРМАХ ШИРОКОГО СУСПІЛЬНОГО ВПЛИВУ. КОЖНА НАША СПРАВА, КОЖНА КАМПАНІЯ, КОЖНИЙ ПРОЦЕС У НАШІЙ КРАЇНІ ЗАВЖДИ СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ НЕ ТІЛЬКИ СПЕЦІАЛЬНИМИ ЗАВДАННЯМИ, АЛЕ Й ЗАВДАННЯМИ ВИХОВАННЯ".

А.С. МАКАРЕНКО ПРИДІЛЯВ УВАГУ ВИХОВАННЮ ГРОМАДЯНСЬКИХ ЯКОСТЕЙ ДІТЕЙ У СІМ’Ї. ВІН НАГОЛОШУЄ НА ТОМУ, ЩО У СІМ’Ї РОСТЕ МАЙБУТНІЙ ГРОМАДЯНИН, МАЙБУТНІЙ ДІЯЧ, МАЙБУТНІЙ БОРЕЦЬ. ТРЕБА ЯСНО УСВІДОМЛЮВАТИ СВОЇ ВЛАСНІ БАТЬКІВСЬКІ БАЖАННЯ. А.С. МАКАРЕНКО ЗАСТЕРІГАЄ БАТЬКІВ, ЩО ЯКЩО ВОНИ ВИХОВАЮТЬ ПОГАНУ ЛЮДИНУ, ГОРЕ ВІД ЦЬОГО БУДЕ НЕ ЛИШЕ ЇМ, АЛЕ Й БАГАТЬОМ ЛЮДЯМ І ВСІЙ КРАЇНІ. СОРОМНО ПОВИННО БУТИ ДАВАТИ СУСПІЛЬСТВУ ПОГАНИХ АБО ШКІДЛИВИХ ЛЮДЕЙ.

У "КНИЗІ ДЛЯ БАТЬКІВ" МІСТИТЬСЯ БАГАТО КОРИСНИХ ПОРАД ЩОДО ВИХОВАННЯ ПРАЦЕЛЮБСТВА У СІМ’Ї, ЗДІЙСНЕННІ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ, ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНИХ НАВИЧОК ТОЩО.

ДОСВІД А.С. МАКАРЕНКА ЯК СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА, УНІКАЛЬНИЙ. МАЛО ХТО В ІСТОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ЗУМІВ ТАК ВДАЛО ВТІЛИТИ СВОЮ ТЕОРІЮ В ПРАКТИКУ І ДОБИТИСЬ ВРАЖАЮЧИХ РЕЗУЛЬТАТІВ, МАЮЧИ СПРАВУ З ВАЖКИМИ ПІДЛІТКАМИ. Є СТАТИСТИКА: ЗА 15 РОКІВ СВОЄЇ РОБОТИ (1920 1935 РР.) ЧЕРЕЗ КОЛЕКТИВИ, СТВОРЕНІ МАКАРЕНКОМ, ПРИЙШЛО БІЛЯ 3000 ПРАВОПОРУШНИКІВ І БЕЗПРИТУЛЬНИХ, ЩО СТАЛИ ГІДНИМИ ЛЮДЬМИ, КВАЛІФІКОВАНИМИ СПЕЦІАЛІСТАМИ. ВОЗВЕЛИЧЕННЯ МАКАРЕНКА ПОЧАЛОСЬ ЩЕ В 30-ТІ РР., І ДОВГИЙ ЧАС ВІН ВВАЖАВСЯ ОДНИМ З НАЙБІЛЬШ ВИДАТНИХ ВІТЧИЗНЯНИХ ПЕДАГОГІВ. ЙОГО ІМ’Я І ПРАЦІ ШИРОКО ВІДОМІ ЗА КОРДОНОМ. У КІНЦІ 80-Х 90-Х РОКІВ ХХ СТ. ОКРЕМІ ПОГЛЯДИ АНТОНА СЕМЕНОВИЧА ПІДДАВАЛИСЬ КРИТИЦІ. БУЛИ ОПУБЛІКОВАНІ КРИТИЧНІ СТАТТІ Г.ВАЩЕНКА З ПРИВОДУ ДІЯЛЬНОСТІ А.С. МАКАРЕНКА. ПРОТЕ ЗДОБУТКИ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ АНТОНА СЕМЕНОВИЧА Є НЕЗАПЕРЕЧНИМИ, А СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ АКТУАЛЬНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ, КОЛИ ЗАГОСТРИЛИСЬ СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬСТВА.